Тимофій

Святий апостол Тимофій походив із Лікаонського міста Лістри у Малій Азії. Він був звернений до Христа в 52 році святим апостолом Павлом (+ бл. 67; пам'ять 29 червня). Коли апостоли Павла Варнава відвідали вперше Лікаонські міста, апостол Павло в Лістрі зцілив кульгавого від народження, і багато жителів міста увірували в Христа, серед них був і майбутній апостол, юнак Тимофій, його мати Євника і бабка Лоїда (Дії 14,6 - 12; 2 Тим. Насіння віри, посіяне апостолом Павлом у душі святого Тимофія, принесло рясний плід. Він став ревним учнем апостола, а згодом його невідлучним супутником і співробітником у проповіді Євангелія. Апостол Павло любив святого Тимофія і називав його у Посланнях своїм коханим сином, з вдячністю згадуючи його вірність та відданість. Він писав Тимофію: "Ти пішов мені у вченні, житті, прихильності, вірі, великодушності, любові, терпінні, в гоніннях, стражданнях..." (2 Тим. 3, 10-11). У 65 році апостол Павло висвятив апостола Тимофія на єпископа Ефеської Церкви, якою святий Тимофій керував 15 років. Святий апостол Павло, перебуваючи в Римі у в'язниці і знаючи, що його чекає мученицький подвиг, викликав до себе вірного учня та друга апостола Тимофія на останнє побачення (2 Тим. 4, 9).

Святий Тимофій закінчив життя мученицьким. У Ефесі язичники звершували свято на честь ідолів і носили їх містом, супроводжуючи нечестивими обрядами і піснями. Святий єпископ Тимофій, ревнуючи про Славу Божу, намагався зупиняти і навчити засліплених ідолопоклонством людей, проповідуючи їм справжню віру в Христа. Язичники в озлобленні кинулися на святого апостола, били його, тягли по землі і, нарешті, побили камінням. Мученицьку смерть за Христа святий апостол Тимофій сприйняв у 80-му році. У IV столітті святі мощі апостола Тимофія були перенесені до Царгорода і покладені в храмі Святих Апостолів. Свята Церква вшановує святого Тимофія серед 70-ти апостолів.