Уар (Шмарин), Липецький, єпископ

Священномученик Уар (у світі Петро Олексійович Шмарін) народився 11 жовтня 1880 року в селі Ново-Ситівка Тамбовської губернії у бідній селянській родині. Батько помер рано, і мати одна виховувала дітей. З шести років Петро допомагав матері по господарству. Сільський священик, знайшовши Петра не за віком розвиненим, переконав матір віддати його до школи, взяв усі витрати на себе, а згодом допоміг закінчити гімназію та семінарію.Після закінчення семінарії Петро Олексійович став працювати учителем, одружився і незабаром був висвячений у сан диякона і спрямований служити до Саратовської єпархії. 28 жовтня 1910 року диякон Петро був висвячений на сан священика до храму, розташованому на острові Манчинсаарі на Ладозькому озері у Фінляндії, неподалік Валаамського монастиря. Парафіяни поважали та любили його. У 1914 році він був призваний до армії, а після революції з родиною виїхав до Петрограда. У 1918 році його дружина та діти захворіли на тиф, а Клавдія Георгіївна померла. Отець Петро залишився із шістьма сиротами. Незабаром отцю Петру дали прихід у селі Тютчево. Тут його кілька разів заарештовували, але арешти були короткочасними. Головною вимогою було зняти сан, на що священик завжди відповідав категоричною відмовою. У 1926 році священик Петро Шмарін був пострижений у чернецтво з ім'ям Уар і хіротонізований на єпископа Липецького. У 1935 році влада заарештувала його за антирадянську агітацію, і його було засуджено до восьми років ув'язнення.Владика перебував у бараку з засудженими за політичними статтями, але в 1938 році його перевели до барака, де були одні карні злочинці. 23 вересня 1938 року вони вбили владику Уара. Його поховали на цвинтарі Самарського відділення Карагандинського табору.