Вадим

Святий преподобномученик Вадим архімандрит народився у IV столітті у перському місті Віфлапаті, походив із багатої та знатної родини. У молодих роках він був освічений християнським вченням. Святий роздав частину маєтку і пішов у пустелю, де своїм коштом заснував монастир. Для самотньої молитви він йшов на гору і одного разу удостоївся бачити Славу Божу. На той час перський цар Сапор (310–381) почав переслідувати християн. Святого Вадима взяли разом із сімома учнями і щодня катували у в'язниці, домагаючись, щоб вони зреклися Христа і вклонилися сонцю та вогню. Але преподобний Вадим та його учні твердо трималися християнської віри. Чотири місяці пробули сповідники у в'язниці. Весь цей час святий Вадим був духовним вождем та опорою для християн, які жили в Персії. Один із наближених царя Сапора, Нірсан, який сповідував християнство і навіть переніс за це ув'язнення, не витримав випробування і зрікся Христа. Він обіцяв виконати будь-який наказ царя. Сапор зажадав від Нірсана, щоб він власноруч відтяв голову святому Вадиму. За це він обіцяв йому прощення та нагороду. Нірсан не зміг подолати в собі страх нових мук і погодився ступити на зрадницький шлях Юди. Коли до нього привели святого Вадима, він узяв меч і попрямував до нього, але, викриваний совістю, Нірсан раптом затремтів і ніби скам'янів. Святий Вадим сказав йому: "Невже твоя злість, Нірсан, дійшла до того, що ти не тільки від Бога зрікся, але і рабів Його починаєш вбивати? Горе тобі, окаянний, що станеш робити в той день, коли станеш на Страшному суді дати відповідь Богові?! Запеклимся, Нірсан ударив мечем. Але руки його тремтіли, і він не зміг одразу відсікти голову святому, тож вогнепоклонники почали називати його боягузом. Преподобномученик Вадим стояв нерухомо, переносячи страшні удари, доки вбивці не вдалося нарешті відрубати йому голову († 376). Відплата за зречення не забарилася осягнути нещасного: він, що терзався совістю, наклав на себе руки, кинувшись на меч. Після смерті царя Сапора 7 учнів преподобномученика Вадима вийшли з в'язниці.