Василь
Всеволодович Ярославський
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
У 1236 р. на Русь вдерся лютий Батий із незліченними полчищами, все віддаючи вогню та мечу. Татаро-монголи розорили престольний Володимир та удільні Ростов і Ярославль разом із багатьма іншими містами північної Русі. Важкою була епоха для Русі під монгольським ярмом, але, мов неопалима купина, горіла Русь і не згорала; небесним подихом охолоджувалося полум'я її страждань, і скільки нових зірок засяяло на небосхилі в цей лютий час! Посеред них лагідно засяяли і два князі, Василій та Костянтин, випробувані бідами, наче золото в горнилі. У страху Божому управляли вони своєю родовою областю, не вступаючи в міжусобиці руських князів, бо дбали лише про добробут своєї вотчини, лікували рани, завдані їй набігами татаро-монголів, та оновлювали розорені храми.
У 1242 р. юний князь Василій мужньо вирушив до Золотої Орди, щоб умиротворити хана Батия. Наступного року він вирушив до Орди разом із великим князем Київським Ярославом (1190–1246 рр.). Випробуваний багатьма скорботами, князь Василій зі смиренням приймав усі тягарі й негаразди, часто молився. Життя його було недовгим, але добрим. Взимку 1249 р. князь Василій, прибувши до Володимира для зустрічі з рідним йому великим князем святим Олександром Невським (пам'ять 23 листопада/6 грудня), занедужав і там спочив 8 лютого. Тіло святого князя було покладено в Ярославському Успенському соборі на північній стороні. Молодший брат князя Василія Костянтин успадкував на короткий час братнє князювання.
Степові кочівники з півдня чинили розбійницькі набіги. У 1252 р. вони спустошили Суздальське князівство. 3 липня 1257 р. татарські загони підійшли до Ярославля. Князь Костянтин разом зі своєю дружиною вийшов їм назустріч, і на підвищенні біля річки Которослі сталася кривава січа, під час якої загинуло безліч воїнів з обох сторін.
Юний князь Костянтин прийняв у цьому бою мученицьку кончину, віддавши своє життя за православну віру та незалежність Батьківщини. Тіло благовірного князя Костянтина було з честю поховане поруч із братом, благовірним князем Василієм. Через два з половиною століття, під час копання ровів для нового соборного храму, віднайшли нетлінні мощі благовірних князів, від яких почали відбуватися чудеса та зцілення.
Благовірний князь Василій Ярославський
У 1236 році на Русь вторгся лютий хан Батий із безчисленними полчищами, спустошуючи міста й землі. Було розорено престольний Владимир, а також Ростов, Ярославль та інші міста Північної Русі. Важким було ярмо монгольське, але Русь, як неопалима купина, горіла й не згорала; у цей час Господь явив нових праведних князів, що засяяли, як зорі на небесному тверді.
Серед них кротко воссіяли князі Василій і Константин, які в страху Божому управляли своєю землею, не вступаючи в міжусобиці, а дбаючи про благо своєї вотчини, відновлюючи храми й лікувавши рани, завдані набігами татар.
Життя князя Василія
У 1242 році юний князь Василій мужньо вирушив до Золотої Орди, щоб умиротворити хана Батиия. Наступного року він знову поїхав до Орди разом із великим князем Київським Ярославом Всеволодовичем (1190–1246).
Василій зі смиренням приймав усі скорботи й невзгоди, часто молився. Його життя було недовгим, але добрим. Узимку 1249 року, прибувши до Владимира на зустріч із родичем — великим князем святим Олександром Невським, він захворів і 8 лютого упокоївся. Тіло князя було покладене в Ярославському Успенському соборі.
Подвиг князя Константина
Молодший брат Василія, князь Константин, недовго княжив після нього. У 1252 році степові кочівники розорили Суздальське князівство. А 3 липня 1267 року татарські загони підійшли до Ярославля. Князь Константин із дружиною вийшов їм назустріч, і на височині біля річки Которослі відбулася кривава битва.
Юний князь Константин прийняв у цьому бою мученицьку кончину, віддавши життя за Православну віру й незалежність Батьківщини. Його тіло було поховане поруч із братом Василієм.
Прославлення
Через два з половиною століття, під час копання рвів для нового собору, були знайдені нетлінні мощі благовірних князів Василія та Константина, від яких почали звершуватися чудеса й зцілення.