Віктор

За часів імператора Марка Аврелія (він же Антонін, 161–180 рр.), у місті Дамаску (Сирія) служив воїном християнин Віктор, родом з Італії. Коли імператор наказав переслідувати християн, воєвода Севастіан зажадав від Віктора, щоб він зрікся Христа і приніс жертву ідолам. "Ти воїн нашого царя, і зобов'язаний виконати його наказ", - заявив Севастіан. «Ні, – відповів Віктор, – тепер я воїн Небесного Царя, і Йому одному служитиму, а мерзенних ідолів я зневажаю!» Тоді Севастіан зрадив Віктора різним мукам. Кати переламали Віктору пальці на руках і ногах і вивернули їх із суглобів.

Під час тортур святий Віктор молився Богові і мужньо терпів страждання. Потім кати примушували Віктора проковтнути м'ясо, отруєне чаклуном. Помолившись і перехрестивши м'ясо, мученик Віктор проковтнув його.

На очах у всіх сталося явне диво: Віктор залишився неушкодженим. Сталося те, що Господь колись обіцяв Своїм учням: «Якщо смертно вип'ють, не зашкодить їм» (Мк.16:18). Чаклун, побачивши, що Віктор анітрохи не постраждав від його отрути, увірував у Христа.

Він краще за інших розумів, що ніяка земна сила не могла знешкодити його страшну отруту. Тоді святого Віктора зазнали ще тяжчих тортур. Стефаніда, дружина одного з воїнів, що мучила Віктора, не могла більше дивитися на тяжкі й зовсім безневинні страждання, які зазнавали мученика Христового і заступилася за нього.

Каті, що збожеволіли від крові, замість того, щоб зупинитися, озлобилися на Стефаніду і побачили в ній свою нову жертву. Вони прив'язали її до двох нахилених пальм та розірвали на частини. Так померла Стефаніда, ще зовсім молода: їй було лише 15 років.

Вбивши Стефаніду, мучителі повернулися до катувань Віктора і обезголовили його. Святі мученики Віктор та Стефаніда постраждали за Христа у 175-му році. Перед своєю смертю мученик Віктор передбачив катам, що вони помруть за 12 днів, а воєвода за 24 дні буде взятий у полон.

Так і сталося.