Віленська ікона Божої Матері
Запалити свічку
Зараз горять свічки
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Подати записку
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Віленська ікона Божої Матері, за переданням, написана святим євангелістом Лукою. Тривалий час вона була родовою святинею грецьких імператорів у Константинополі. У 1472 році ікону перевезла до Москви Софія Палеолог — дружина великого князя Московського Іоанна III (1462–1505). У 1495 році великий князь благословив цією іконою свою доньку Олену, видаючи її заміж за литовського короля Олександра. На честь перенесення ікони до колишньої столиці Литви — міста Вільна — встановлено святкування 15 лютого. Згодом святу ікону поставили в Пречистенському храмі, де була похована княгиня Олена.
Іоан Грозний, намагаючись повернути чудотворну ікону до Москви, пропонував за неї королю Сигізмунду 50 знатних литовських полонених, але король рішуче відмовив, оскільки все духовенство — як православне, так і уніатське — не хотіло втратити цю святиню.
У Пречистенському соборі ікона перебувала до середини XVIII століття, а потім була перенесена разом із митрополією до Віленського Свято-Троїцького монастиря, який тоді перебував у розпорядженні базиліан. Сам же Пречистенський собор було передано уніатам. Лише в 1839 році Свято-Троїцький монастир разом з іконою Одигітрії був повернений православним. Відтоді чудотворний образ Пресвятої Богородиці перебував там, привертаючи благоговійне вшанування всіх православних.
Під час Першої світової війни багато святинь було евакуйовано з прифронтової зони Литви та Білорусі, зокрема і Віленську ікону. У 1915 році ікону разом із мощами Віленських мучеників привезли до московського Донського монастиря, після чого її подальша доля невідома.
Ікона Одигітрії написана на чотирьох дошках, з’єднаних разом: середні з них зроблені з кипариса, інші — з берези. У 1864 році чудотворну ікону було поновлено.