Яків Соколов, пресвітер

Священномученик Яків народився в 1874 році в селі Тимоново Дмитрівського району Московської губернії. Закінчив двокласну школу і в 1893 році був призначений служити псаломщиком у Введенську церкву приходу Чорна Грязь. У 1914 році митрополит Московський Макарій рукоположив його в сан диякона, а в 1921 році єпископ Дмитрівський Серафим – в сан священика тієї ж церкви. У 1930 році за невиконання завдання з хлібозаготівлі влада заарештувала священика і засудила до п’яти років ув’язнення в виправно-трудовому таборі. Однак отцю Якову вдалося довести свою невинуватість, і після одинадцяти місяців ув’язнення за рішенням Московського обласного суду його звільнили. 27 листопада 1937 року влада знову заарештувала священика, і він був ув’язнений у Таганській в’язниці в Москві. Лжесвідки свідчили, що до священика додому приходили віруючі з інших приходів і що він висловлював ворожі погляди щодо радянської влади. Отець Яків був допитаний відразу після арешту. Він не визнав себе винним в антирадянській діяльності і пояснив, що до нього додому приходили співаки для репетицій, але він не знав їхніх імен. 1 грудня 1937 року трійка НКВД засудила отця Якова до розстрілу. Священномученик Яків Соколов був розстріляний 4 грудня 1937 року і похований у невідомій загальній могилі на полігоні Бутово під Москвою.