Яків
Низібійський (Нісівійський) єп.
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Преподобний Яків, єпископ Низібійський, був сином князя Гефальського (Вірменія) і здобув добру освіту. З юності він полюбив усамітнення, довгий час жив у горах, поблизу міста Низібії (на межі Персії та Римської імперії), де ніс найсуворіші подвиги: жив просто неба, харчувався плодами дерев і зеленню, одягався у козячі шкіри. Весь свій час преподобний проводив у молитовних бесідах із Богом. У часи гонінь імператора Максиміана (305–311) він уславився мужнім сповіданням віри. За його суворе, благочестиве життя низібійці обрали його своїм єпископом (не пізніше 314 року). Святитель Яків прославився своєю палкою ревністю за православну віру, великими чудесами та даром прозорливості. Його молитвами Низібію було врятовано від навали Сапора, царя Перського.
Святитель Яків, серед отців I Вселенського Собору, був одним із видатних захисників православної віри. Мудрий і освічений пастир влаштував у Низібії огласительну школу, де сам був наставником. Своїм високим моральним життям він справляв великий вплив на серця слухачів. Святитель Григорій, єпископ Великої Вірменії, звертався до нього з проханням написати про віру, і Низібійський пастир надіслав йому у відповідь докладне повчання (18 розділів): про віру, про любов, про піст, про молитву, про боротьбу духовну, про воскресіння мертвих, про обов’язки пастиря, про Христа як Сина Божого та ін. Його твори відзначаються переконливістю, ясністю викладу та сердечністю. Помер святий Яків мирно близько 350 року.
Преподобний Яків Нізибійський
Преподобний Яків, єпископ Нізибійський, був сином князя Гефальського (Вірменія) й отримав добру освіту. З юності він полюбив усамітнення, довго жив у горах біля міста Нізибії (на межі Персії та Римської імперії), де ніс найсуворіші подвиги: жив під відкритим небом, харчувався плодами дерев і зеленню, одягався в козячі шкури. Увесь час преподобний проводив у молитві й бесідах із Богом.
Під час гоніння імператора Максіміана (305–311) він прославився мужнім ісповіданням віри. За його суворе й благочестиве життя жителі Нізибії обрали його своїм єпископом (не пізніше 314 року). Святитель Яків прославився ревністю до православної віри, великими чудесами й даром прозорливості. Його молитвами Нізибія була врятована від нашестя царя Перського Сапора.
Святитель Яків, серед отців І Вселенського Собору, був одним із видатних захисників православної віри. Мудрий і просвічений пастир заснував у Нізибії огласительну школу, де сам був наставником. Своїм високим моральним життям він сильно впливав на серця слухачів.
Святитель Григорій, єпископ Великої Вірменії, звернувся до нього з проханням написати про віру, і Яків послав йому у відповідь докладне міркування (18 глав): про віру, любов, піст, молитву, духовну боротьбу, воскресіння мертвих, обов’язки пастирів, про обрізання проти юдеїв, про вибір їжі, про Христа як Сина Божого тощо. Його твори відзначаються переконливістю, ясністю викладу й сердечністю.
Святий Яків мирно спочив близько 350 року.