Єкатерина Декаліна, послушниця

Преподобномучениця Катерина Декаліна народилася 1875 року на території Симбірської губернії, у селі Панське Тушнинської волості, в родині простого селянина Дмитра Декаліна. Своє життя вона вирішила присвятити служінню Господу, і вже у 1890 році оселилася в Симбірському Спасо-Преображенському монастирі. Офіційний статус послушниці вона отримала у 1913 році. Коли радянська влада розпочала жорстокі гоніння на релігію та закрила обитель, Катерині довелося адаптуватися до світського життя. Певний час вона працювала на звичайній роботі, а згодом разом із іншою черницею оселилася в приватній квартирі. Навіть в умовах постійної небезпеки жінки не полишали щирого молитовного служіння. Трагічний поворот у долі послушниці відбувся наприкінці 1937 року. 18 грудня Катерину заарештували й ув'язнили в тюрмі міста Ульяновська. Під час допитів вона проявила неабияку мужність та безкомпромісність. Жінка відкрито висловила своє невдоволення діями радянського режиму, засудивши руйнування храмів і переслідування духовенства. Вона твердо заявила слідчим, що вірить в існування Бога і проповідуватиме цю істину до останнього подиху. Розправа була швидкою та безжальною. 29 грудня 1937 року рішенням трійки НКВД послушницю Катерину засудили до найвищої міри покарання. 17 лютого 1938 року вирок було виконано — Катерину Декаліну розстріляли. Її земний шлях завершився у безіменній спільній могилі.