Єва (Павлова), ігуменя

Життя преподобної мучениці Єви, у світі відомої як Акіліна Василівна Павлова, розпочалося 10 липня 1879 року в тихому селі Ісса Інзарського повіту Московської губернії. Її духовний шлях привів до очолення одного з пензенських монастирів як ігумені. Однак мирний плин її служіння був перерваний у 1929 році, коли її заарештували в селі Балки Саратовської області. Наступне заслання, тривалістю від 3 до 8 років за різними джерелами, завершилося у 1932 році, але лише тимчасово звільнило її від переслідувань. Проте спокій виявився недовгим. 23 червня 1937 року ігуменя Єва зазнала повторного арешту. Вже 23 серпня 1937 року, у рамках справи № 723, їй було висунуто тяжкі звинувачення: нібито вона очолювала таємний монастир у Чимкенті та вела активну контрреволюційну агітацію. Попри значний тиск під час слідства, преподобна мучениця Єва непохитно відстоювала свою невинність, категорично заявляючи, що не займалася жодною контрреволюційною діяльністю. Незважаючи на її свідчення, Трійка при НКВД по Південно-Казахстанській області винесла вирок, що не знав милосердя – найвищу міру покарання. Лише через чотири дні, 27 серпня 1937 року, преподобна мучениця Єва була розстріляна в Лисій балці міста Чимкента, ставши однією з безлічі жертв тих трагічних часів.