Євдоким Ватопедський

У вересні 1841 року в стінах стародавнього Ватопедського монастиря на Афоні розпочалася реконструкція братської усипальниці під керівництвом архімандрита Філарета. Під час демонтажу покрівлі стався раптовий обвал конструкції, після якого робітники відчули дивовижні пахощі, що піднімалися з-під завалів. Розчистивши руїни, 1 жовтня вони виявили нетлінні останки людини, яка застигла у молитовній колінопреклоненій позі, тримаючи в руках ікону Пресвятої Богородиці. Архімандрит Філарет та інші священнослужителі обителі були глибоко вражені цим благоуханням і одностайно визнали знахідку мощами святого угодника Божого. Спільним рішенням духовенства знайдену святиню назвали ім'ям Євдоким. Серед братії виникли суперечки щодо того, як саме праведник опинився в цьому місці. Найбільш вірогідну версію висловив чернець Никифор: він припустив, що святий усамітнився в усипальниці передчуваючи смерть, аби віддати душу Богові наодинці, тримаючи в руках улюблений образ. 4 жовтня мощі святого Євдокима з великими почестями та благоговінням урочисто перенесли до соборного храму монастиря, а вже 5 жовтня їх помістили у святому вівтарі. Невдовзі обитель сколихнула звістка про перше дивовижне зцілення біля мощей святого. Чернець Гавриїл, який тривалий час страждав від нестерпних болів через запалення сідничного нерва, звернувся до праведника із гарячою молитвою. Тієї ж ночі уві сні йому з'явився благоліпний старець, який пообіцяв швидке одужання. Прокинувшись уранці, Гавриїл відчув себе абсолютно здоровим. На знак вдячності за чудесне визволення від недуги чернець виконав свою обітницю — замовив та облаштував для святого вишукану срібну раку. Молитвами нашого преподобного отця Євдокима, нехай Господь звільнить нас від усіх хвороб та сподобить Царства Небесного. Амінь.