Євфросинія Олександрійська

У величній стародавній Олександрії мешкав заможний та глибоко віруючий чоловік на ім'я Пафнутій. Разом із дружиною вони палко благали Господа про диво — народження дитини. Творець почув їхні щирі молитви та щедру милостиню: у родині з’явилася довгоочікувана донечка, яку назвали Євфросинією. Після передчасної смерті дружини, батько повністю присвятив себе вихованню дівчинки, навчаючи її мудрості Божественного Писання. Коли ж прекрасна Євфросинія досягла повноліття, чимало знатних городян мріяли взяти її за дружину, проте її серце прагнуло зовсім іншого — присвятити себе чистому чернечому життю. Напередодні запланованого заміжжя Пафнутій привів доньку до монастиря, щоб отримати напутнє слово від святого ігумена. Старець благословив дівчину та укріпив її у прагненні до цнотливості. Натхненна подвижницьким життям монахів, Євфросинія наважилася на відчайдушний крок, аби уникнути шлюбу. Вона таємно перевдяглася в чоловіче вбрання і під ім'ям Ізмарагд прийшла до чоловічої обителі, де її з радістю прийняли до братії. У стінах монастиря молодий чернець Ізмарагд проводив дні й ночі у суворому пості та щирих молитвах. Тим часом убитий горем Пафнутій безрезультатно шукав свою зниклу доньку. Навіть ігумен монастиря, який згодом дізнався про справжню таємницю Ізмарагда, не міг відкрити її батькові, адже сама Євфросинія гаряче благала Бога, щоб її секрет залишався нерозкритим. Лише через тридцять вісім років, перебуваючи на смертному ложі, Євфросинія відкрила правду своєму батькові. Вона попросила його виконати давню обіцянку — пожертвувати все майно на потреби монастиря. Після її відходу у вічність, приголомшений духовним подвигом доньки, Пафнутій також прийняв чернечий постриг. Він роздав усе своє багатство бідним і церкві, оселившись у тій самій обителі. Батько завершив свій земний шлях на тій самій скромній рогожі, де померла його донька, і був похований поруч із нею.