Євграф Єварестов, пресвітер

**Священномученик Євграф Єварестов: життєвий шлях, служіння та мученицький подвиг православного пастиря** Священномученик протоієрей Євграф Єварестов — одна з найяскравіших і водночас трагічних постатей у церковній історії кінця XIX – початку XX століття. Його життя стало прикладом непохитної віри, жертовного служіння ближнім та мужності перед обличчям жорстоких гонінь. ### Дитинство, освіта та перші кроки у служінні Майбутній святий народився у 1857 році на теренах Самарської губернії в родині благочестивого сільського священника. З дитинства ввібравши любов до храму, Євграф обрав духовний шлях. Після успішного випуску із Самарської духовної семінарії він розпочав свою професійну діяльність як викладач місцевого духовного училища. Прагнучи глибших богословських знань, у 1885 році він успішно завершив навчання в Казанській духовній академії. Наступні два роки молодий богослов працював помічником інспектора в Уфимській духовній семінарії. У 1887 році відбулася знакова подія в його житті — висвячення спочатку в сан диякона, а згодом і в сан священника. Увесь свій подальший пастирський шлях отець Євграф пов'язав із служінням в Уфимському Воскресенському кафедральному соборі, поєднуючи парафіяльні обов'язки з викладанням у духовній семінарії Уфи. ### Суспільне визнання та активна діяльність У 1900 році за ревне служіння Церкві отця Євграфа звели в сан протоієрея та призначили настоятелем Воскресенського собору. Він мав непересічний проповідницький талан та лідерські якості, завдяки чому швидко став авторитетним діячем єпархіального й суспільного життя міста. Серед його численних заслуг і обов'язків: * дворазове обрання депутатом від духовного відомства до Уфимської Міської Думи; * активна участь у діяльності губернського Статистичного комітету; * виконання обов'язків казначея Православного Місіонерського Товариства. Держава та суспільство високо оцінили труди священнослужителя: у 1914 році протоієрея Євграфа Єварестова нагородили орденом святого Володимира 3-го ступеня за його вагомий внесок у роботу громадського відомства. ### Випробування війною та репресії Трагічні події Громадянської війни не оминули родину пастиря. У 1918 році духівництво Уфи тепло зустріло частини Білої Армії, які звільнили місто від більшовицьких загонів. Отець Євграф брав найактивнішу участь в організації збору добровільних пожертв для потреб Білої Армії, через що згодом зазнав переслідувань та арешту. Восени 1919 року ситуація стала критичною. 18 листопада протоієрея заарештували червоноармійці. Радянська влада звинуватила священника в «агітації на користь Колчака» та винесла смертний вирок. ### Мученицька смерть і доля родини Вирок радянського трибуналу було виконано в люті зимові дні — у ніч з 7 на 8 грудня 1919 року. Більшовицькі кати піддали літнього священника нелюдським знущанням: на місце розстрілу священномученика везли та гнали босоніж по снігу, в одній лише спідній білизні. Жорстока радянська машина не пожаліла й родину страченого пастиря — його вдову та дітей було депортовано та вислано на Катава-Івановський завод. Попри намагання радянського режиму стерти пам'ять про отця Євграфа, його мученицький подвиг віри назавжди залишився вписаним в історію православних новомучеників.