Євлалія Барселонська, діва

**Свята мучениця Євлалія Барселонська: історія непохитної віри та дива** Історія юної християнки Євлалії бере свій початок в Іспанії, неподалік стародавнього міста Варкіона (сучасна Барселона). Вихована благочестивими батьками у щирій любові до Бога, дівчина вже у 14-річному віці обрала шлях духовного усамітнення. Разом зі своїми подругами-однолітками в батьківському домі вона присвячувала весь свій час молитві, вивченню Святого Письма та рукоділлю. **Сміливий виклик язичницькому правителю** Коли за правління римських імператорів-співправителів Діоклітіана (284–305) та Максиміана (284–305) розпочалися жорстокі гоніння на християн, до Варкіона прибув безжальний намісник Дакіан, чиєю метою було повне винищення вірян. Дізнавшись про це, юна Євлалія таємно, під покровом ночі, залишила рідну домівку і вже на світанку дісталася міста. Пробившись крізь натовп до судилища, дівчина сміливо та відкрито викрила суддю. Вона звинуватила його у безумстві — примусі людей зректися Істинного Бога заради поклоніння бездушним бісам. Оскаженілий від такої зухвалості, Дакіан наказав нещадно бити святу палицями. Проте Євлалія мужньо зносила катування, дивуючи гнобителів словами, що Господь позбавив її відчуття болю. **Мучеництво та небесні знамення** Катування ставали дедалі жорстокішими: юнку підвісили на дереві, терзали її тіло залізними гаками та обпалювали відкриті рани палаючими свічками. На уїдливе запитання Дакіана: «Де ж твій Бог, Якого ти закликаєш?», свята спокійно відповіла, що Господь перебуває зовсім поруч, але правитель через свою духовну нечистоту не здатний Його побачити. Під час щирої молитви Євлалії: *«Бо Бог допомагає мені, і Господь Заступник душі моєї»* (Пс. 53, 6), сталося диво — полум'я від свічок раптово повернулося проти самих мучителів, поваливши їх на землю. Невдовзі після цього свята тихо віддала душу Господу, благаючи забрати її до Себе. У мить її смерті очевидці побачили дивовижне видовище — з її уст вилетіла біла голубка і знялася просто в небо. **Посмертне диво та пам'ять** Під покровом ночі місцеві християни таємно поховали тіло святої мучениці. Батьки дівчини, які знайшли її вже мертвою, плакали від невимовного суму, але водночас щиро раділи, що їхня донька причислена до сонму святих мучеників. Коли тіло Євлалії знімали з дерева, християнин на ім’я Фелікс зі сльозами радості промовив: «Пані Євлалія, ти першою серед нас удостоїлася мученицької корони!». У цей момент свята, яка померла три дні тому, повернула голову до чоловіка і лагідно посміхнулася йому. Невдовзі після цієї події Фелікс також прийняв мученицьку смерть за віру в Христа. Православна церква вшановує його пам’ять 22 серпня.