Євменій і Парфеній Гортинські, Кудумські

Історія духовного подвигу святих критських чудотворців — братів Парфенія та Євменія — є яскравим прикладом істинної віри та самовідданого служіння Богу. Народившись у благочестивій родині на острові Крит (Парфеній — у 1829 році, а Євменій — у 1846-му), вони з юних років відчули покликання до чернечого життя. У 1858 році брати вступили на шлях послушництва у відомій обителі Одігитрії. Їхнє духовне сходження відбувалося поступово: у 1862 та 1865 роках відповідно вони прийняли постриг у рясофор, а вже у 1866 році одягли велику схиму. Під мудрим керівництвом монастирського ігумена ченці подвизалися у суворих умовах місцевих печер, віддаючись безперестанній молитві. Згодом блаженний Євменій прийняв священний сан: у 1868 році він став дияконом, а в 1870 році був рукоположений у пресвітера. Прагнучи до повного усамітнення, у 1874 році брати оселилися в диких Астеруських горах для ведення пустельницького життя. Невдовзі, у 1878 році, у мальовничій та віддаленій місцевості Кудума вони заснували чернечу обитель на честь Пресвятої Богородиці. Земне життя преподобного Парфенія завершилося у 1905 році, коли він мирно відійшов до Господа, а його брат Євменій закінчив свій земний шлях у 1920 році. Ще за життя Господь наділив праведників благодатним даром чудотворення, через що їх глибоко шанували і продовжують шанувати на Криті. Церковне визнання їхніх подвигів відбулося 8 січня 2007 року, коли Константинопольська Православна Церква офіційно канонізувала святих братів Парфенія та Євменія.