Козельщанська Ікона Божої Матері

Козельщинська ікона належить до числа пізніших за часом прославлення (1881 рік), але водночас є однією з найбільш шанованих святинь. Ікона має італійське походження й була привезена до Росії однією з придворних імператриці Єлизавети Петрівни (1741–1761). Згодом вона потрапила на Україну й у XIX столітті належала родині Капністів, перебуваючи в селі Козельщина Полтавської губернії.

У 1880 році тяжко захворіла Марія, донька В. І. Капніста. Лікарі в Харкові, Москві та навіть на Кавказі виявили численні вивихи й пошкодження, але не змогли допомогти. Дівчина втратила чутливість у руках і ногах, і родина вже втратила надію.

21 лютого 1881 року мати, вказавши на сімейну ікону Божої Матері, закликала доньку помолитися. Марія, пригорнувши образ до грудей, з вірою й сльозами звернулася до Богородиці. Під час молитви вона раптово відчула силу в руках і ногах, зняла металеві упори й бинти та почала ходити. Це диво стало відомим у Москві й околицях, від ікони відбулося ще кілька зцілень.

23 квітня 1881 року ікону урочисто перенесли до спеціально збудованої каплиці, де щодня служили молебні й акафісти. У 1882 році було зведено храм, а 1 березня 1885 року Святійший Синод заснував жіночу громаду, яка 17 лютого 1891 року була перетворена на монастир Різдва Пресвятої Богородиці.

Після закриття монастиря у 1929 році ікона таємно зберігалася монахинями в різних місцях — у скиті села Обиток, у Кобеляках, у Лебединському монастирі, а з 1961 року — в Києві. Лише 23 лютого 1993 року святиня повернулася до Козельщини.

На честь Козельщинської ікони складено Службу (21 лютого) та акафіст.