Тихвінська, Ікона Божої Матері
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
За переказом, Тихвинська ікона належить до числа тих, що були написані святим апостолом і євангелістом Лукою. У V столітті її перенесли з Єрусалима до Константинополя, де для неї був збудований Влахернський храм. У 1383 році, за 70 років до падіння Константинополя, ікона чудесно зникла з храму й явилася в сяйві над водами Ладозького озера. Переміщувана небесною силою, вона зупинилася біля міста Тихвина. На місці явлення збудували дерев’яний храм на честь Успіння Богородиці, а згодом — кам’яний (за князя Василія Івановича). У 1560 році за наказом царя Івана Грозного при храмі заснували чоловічий монастир.
У 1613–1614 роках шведи неодноразово намагалися зруйнувати обитель, але чудесним заступництвом Богородиці монастир був врятований. Ікона не дозволила інокам винести її з монастиря, і це стало знаком небесної допомоги. Захисники успішно відбивали атаки, а ворог бачив то небесне воїнство, то численні раті й у страху відступав.
У 1617 році список з ікони був принесений у Столбово, де уклали мир зі шведами. Згодом цей список потрапив до Москви, а потім — до Новгорода, де його поставили в Софійському соборі. Так почалося всеросійське шанування Тихвинської ікони.
У ХХ столітті монастир закрили. У 1944 році архієпископ Іоанн (Гарклавс) разом із мирянином Сергієм вивіз ікону спершу до Європи, а потім у США. Архієпископ заповідав повернути святиню на Русь, коли зміниться ставлення влади до Церкви. Торжественне повернення відбулося 8 липня 2004 року — після 60 років ікона знову повернулася до Тихвина.