Інокентій

Преподобний Інокентій Комельський, Вологодський, народився в Москві і походив із роду московських князів Охлябініних. Він прийняв чернецтво в монастирі преподобного Кирила Білозерського († 9 червня 1427 року) і був відданий під керівництво преподобного Ніла Сорського († 1508, пам'ять 7 травня). 

Преподобні Інокентій та Ніл мандрували Сходом, відвідали Палестину, Константинополь, провели кілька років в Афонських монастирях. Повернувшись на Русь, святі оселилися не в самому Кирило-Білозерському монастирі, а в усамітненій келії за монастирською огорожею. Через любов до пустельництва вони згодом пішли в непрохідний ліс на річку Сору, за 15 верст від монастиря. Тут вони поставили хрест, викопали колодязь і збудували собі келії окремо, за зразком скитських пустельників. З великими труднощами на болотистій місцевості було влаштовано церкву. Відлюдники вели суворе життя. Передбачаючи свою кончину, преподобний Ніл послав святого Інокентія на річку Нурму і прорік йому: «Бог тебе прославить там, і обитель у тебе буде гуртожитна, моя ж пустеля після смерті моєї залишиться такою ж, як за мого життя, і братія по одному будуть жити у своїх келіях». 

Після кончини преподобного Ніла його святий учень пішов у Вологодські краї і в 1491 році поставив келію на річці Єді, що впадала в річку Нурму. Незабаром до нього стали збиратися учні. Слідуючи заповіту вчителя, преподобний Інокентій ні в кого не просив вкладів. Тридцять років трудився преподобний Інокентій над облаштуванням монастиря. На підставі творінь святих отців і особливо писань преподобного Ніла Сорського він залишив для братії наставлення. Преподобний Інокентій заповідав насамперед уникати сварок і суперечок та просив берегти любов у Христі й духовний мир. 

Святий заборонив приймати і постригати у своїй пустелі юних і безбородих ченців, вводити в пустелю жінок. Чернець, який залишав пустелю, втрачав право на келію, а якщо повертався, то міг зайняти її лише за згодою настоятеля і братії. Майбутню церкву преподобний просив освятити в ім’я святого і великого Іоанна Предтечі, Хрестителя Господнього, на спомин третього віднайдення його чесної голови (яке святкується 25 травня), бо святий Іоанн — наставник усім ченцям і пустельникам (надалі монастир став називатися Преображенським за головним храмом). 

Помер преподобний Інокентій 19 березня 1521 року. Згідно із заповітом, його було поховано в кутку монастиря біля болота. На могилу його поклали камінь, на якому записано рік, місяць і день кончини.