Іоанн
Пророк, Предтеча та Хреститель Господній мч.
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Найбільший з пророків, який завершує історію Старого Завіту. Вів суворе аскетичне життя в Юдейській пустелі, закликаючи народ до покаяння та готуючи його до пришестя Месії, Якого згодом охрестив у водах Йордану. За безстрашне викриття незаконного співжиття царя Ірода з Іродіадою був ув'язнений і обезголовлений.
Іоанн Пророк, Предтеча і Хреститель Господній: Перше і друге обрітення глави
Після усікновення глави Пророка, Предтечі й Хрестителя Господнього Іоанна, його тіло було поховане учнями в самарійському місті Севастії, а чесна глава схована Іродіадою в безчесному місці. Благочестива Іоанна, дружина царського домоправителя Хузи (про неї згадує євангеліст Лука — Лк. 8:3), таємно взяла святу голову, поклала її в посудину й поховала на горі Єлеонській, у одному з маєтків Ірода.
Через багато років маєток перейшов у володіння благочестивого вельможі Інокентія, який почав будувати там церкву. Під час копання рову для фундаменту був знайдений посуд із чесною главою Іоанна Хрестителя. Інокентій упізнав велич святині за благодатними знаменнями, що від неї виходили. Так відбулося перше обрітення глави. Інокентій зберігав її з великим благоговінням, але перед смертю, боячись наруги від невірних, знову сховав її на тому самому місці. Згодом церква занепала й була зруйнована.
За часів рівноапостольного царя Костянтина Великого (+337), коли християнська віра процвітала, двом інокам, що прийшли до Єрусалима поклонитися святим місцям, двічі явився сам святий Предтеча й відкрив місце знаходження своєї чесної глави. Іноки відкопали святиню, поклали її в торбу з верблюжої шерсті й вирушили додому. По дорозі вони зустріли незнайомого гончара й дали йому нести ношу. Не знаючи, що він несе, гончар спокійно йшов, але йому явився сам Іоанн Предтеча й велів утекти від недбалих іноків разом із тим, що було в його руках. Гончар сховався й удома зберігав чесну главу з пошаною. Перед смертю він запечатав її у водоносну посудину й передав сестрі.
З того часу чесна глава передавалася благоговійними християнами, аж поки її власником не став священник Євстафій, заражений аріанською єрессю. Він приписував благодать єретицтву, й коли його кощунство відкрилося, був змушений утекти. Закопавши святиню в печері біля Емеси, він сподівався повернутися й використати її для поширення лжеучення. Але Бог не допустив цього. У печері оселилися благочестиві іноки, а згодом там виник монастир.
У 452 році архімандритові цієї обителі Маркеллу у видінні явився Іоанн Хреститель і вказав місце схованої глави. Це обрітення стало святкуватися як друге. Святиню перенесли в Емесу, а потім у Константинополь.