Іоанн
Волосатий, Милостивий, Ростовський Христа заради юродивий
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Походження і батьківщина його невідомі. Подвизався в місті Ростові за царювання Іоана Грозного (1547–1584 рр.) у подвизі юродства, терплячи злидні й скорботи та не маючи постійного притулку. Живучи в смиренні, терпінні й безупинній молитві, він духовно окормляв багатьох, зокрема й блаженного Іринарха, затворника Ростовського († 1616 р.; пам’ять 13/26 січня).
Блаженний завжди носив із собою і читав Псалтир. Помер у глибокій старості 3 вересня 1580 р. Був похований, згідно із заповітом, біля церкви святого Власія, за вівтарем. Він мав «волосся на голові велике», тому і звався Власатим.
Найменування Милостивий блаженний Іоан отримав за багато зцілень, що звершувалися біля його гробниці, а також на спомин св. патріарха Олександрійського Іоана Милостивого (VII ст.; пам’ять 12/25 листопада), ім’я якого він носив.
Святитель Іоанн Милостивий, Патріарх Олександрійський
Святитель Іоанн Милостивий народився на Кіпрі у VII столітті в сім’ї знатного вельможі Єпіфанія. За волею батьків вступив у шлюб і мав дітей. Коли дружина й діти померли, він став іноком: суворим постником, молитвенником і братолюбцем.
Його духовні подвиги здобули йому славу, і коли овдовіла патріарша кафедра в Олександрії, імператор Іраклій та духовенство попросили святого Іоанна зайняти престол. Святитель достойно ніс архіпастирське служіння, дбав про виховання пастви й викрив єресь монофелітів.
Головною справою він вважав милостиню. На початку свого служіння наказав переписати всіх убогих в Олександрії — їх виявилося понад сім тисяч. Усім їм він давав щоденне безкоштовне харчування. Двічі на тиждень виходив до дверей патріаршого собору, приймав усіх нужденних, розбирав суперечки, допомагав ображеним, роздавав милостиню. Тричі на тиждень відвідував лікарні. Він виділив значну частину церковної казни для викупу полонених після розгрому Єрусалима персами.
Святитель ніколи не відмовляв прохачам. Одного разу він тричі дав милостиню одному й тому ж жебракові, сказавши: «Не Христос ли випробовує мене?» Він допомагав купцеві, що терпів корабельні аварії, і зрештою подарував йому корабель із пшеницею.
Іоанн Милостивий був відомий своєю кроткістю. Він навіть публічно просив прощення у клирика, якого відлучив від Церкви, пам’ятаючи слова Євангелія. Його «помста» за образу племінника полягала в тому, що він звільнив кривдника від церковної данини.
Святитель завжди пам’ятав про смерть: замовив собі труну, але не дозволив її завершити, наказавши майстрам питати його у свята, чи пора закінчити роботу.
Наприкінці життя він через хворобу залишив кафедру й вирушив на Кіпр. У дорозі йому було знамення: у видінні явився світлий муж і сказав: «Цар царів кличе тебе до Себе». Прибувши до рідного міста Амафунта, святитель мирно відійшов до Господа (616–620 рр.).