Іпатій
Гангрський сщмч., єп.
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Священномученик Іпатій, єпископ Гангрський, був єпископом міста Гангри у Пафлагонії (Мала Азія). У 325 році він брав участь у I Вселенському Соборі в Нікеї, на якому була віддана анафемі єресь Арія.
Коли у 326 році святитель Іпатій повертався з Константинополя до Гангри, у пустельному місці на нього напали послідовники розкольників Новата та Феліциссима. Єретики поранили його мечами та кілками і скинули з високого берега в болото. Подібно до першомученика архідиякона Стефана, святитель Іпатій молився за тих, хто його вбивав. Одна жінка-аріанка вдарила святителя каменем по голові, і він помер. Вбивці приховали тіло мученика в печері, де його виявив селянин, який там зберігав солому. Впізнавши тіло єпископа, він поспішив повідомити про це місто, і жителі Гангр з честю поховали мощі свого улюбленого архіпастиря.
Після смерті мощі святителя Іпатія прославилися численними чудотвореннями, особливо вигнанням бісів та зціленням хвороб.
З давніх-давен священномученик Іпатій особливо шанувався в Російській землі. Так, у 1330 році в Костромі було збудовано Іпатіївський монастир, на місці явлення Божої Матері з Предвічним Немовлям та майбутніми святими - апостолом Філіппами священномучеником Іпатієм, єпископом Гангрським. Цей монастир згодом займав значне місце у духовному та суспільному житті нашого народу, особливо у роки Смутного часу. Найдавніші списки житія священномученика Іпатія були широко поширені в російській писемності, і один із них увійшов до складу Четіїх Миней митрополита Макарія (1542 - 1564). У цьому житті зберігся запис про явлення Спасителя святителю Іпатію напередодні мученицької кончини. Вшанованому святому складалися молитви, похвальні слова та повчання у день його пам'яті. Благоговійне шанування святителя Іпатія виявилося й у літургійній творчості російських авторів. У XIX столітті була написана нова служба священномученику Іпатію, що відрізняється від служби, написаної преподобним Йосипом Студітом, що міститься в березневій Мінеї.
Священномученик Іпатій, єпископ Гангрський
Священномученик Іпатій, єпископ Гангрський, був єпископом міста Гангри в Пафлагонії (Мала Азія). У 325 році він брав участь у І Вселенському Соборі в Нікеї, на якому була предана анафемі єресь Арія.
Коли в 326 році святитель Іпатій повертався з Константинополя до Гангри, у пустельному місці на нього напали послідовники розкольників Новата й Феліцисима. Єретики поранили його мечами й киями та скинули з високого берега в болото. Подібно до первомученика архідиякона Стефана, святитель Іпатій молився за тих, хто його вбивав. Одна жінка-аріанка вдарила святителя каменем по голові, і він спочив. Убивці сховали тіло мученика в печері, де його знайшов селянин, що зберігав там солому. Опізнавши тіло єпископа, він повідомив у місто, й жителі Гангри з честю поховали мощі свого улюбленого архіпастиря.
Після смерті мощі святителя Іпатія прославилися численними чудесами, особливо вигнанням бісів і зціленням хвороб.
З давніх часів священномученик Іпатій особливо шанувався на Русі. Так, у 1330 році в Костромі був збудований Іпатіївський монастир на місці явлення Божої Матері з Предвічним Немовлям і святими — апостолом Филипом та священномучеником Іпатієм, єпископом Гангрським. Цей монастир згодом посів значне місце в духовному й суспільному житті нашого народу, особливо в роки Смутного часу.
Давні списки житія священномученика Іпатія були широко поширені в руській писемності, й один із них увійшов до складу Четьїх Міней митрополита Макарія (1542–1564). У цьому житії збереглася згадка про явлення Спасителя святителю Іпатію напередодні його мученицької кончини. Святому складалися молитви, похвальні слова й повчання в день його пам’яті. Благоговійне шанування святителя Іпатія виразилося й у літургійній творчості руських авторів. У XIX столітті була написана нова служба священномученику Іпатію, відмінна від служби преподобного Іосифа Студита, що міститься в березневій Міней.