Ісаакій
Далматський сповідник, ігумен
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Преподобні Ісаакій, Далмат та Фавст були ігуменами Далматської обителі. Преподобний Далмат служив у війську святого благовірного царя Феодосія Великого (379-395) та користувався його повагою. Залишивши світ, преподобний Далмат між 381-383 роками, разом із сином Фавстом, пішов до обителі преподобного Ісаакія, поблизу Константинополя. Преподобний Ісаак постриг батька і сина в чернечий чин, і обидва вони стали вести суворе подвижницьке життя. Одного разу у Великий піст преподобний Далмат не їв їжі протягом 40 днів, а потім, зміцнившись, до свята Вознесіння Христового пробув у захопленні, удостоївшись Божественних видінь. Наближаючись до кінця свого життя, преподобний Ісаакій у 383 році поставив замість себе ігуменом преподобного Далмата, на ім'я якого обитель стала називатися Далматською.
Преподобний Далмат став ревним поборником Православної віри на III Вселенському Соборі в Ефесі (431), який засудив брехню Несторія.
Після Собору святі отці звели преподобного Далмата в сан архімандрита Далматської обителі, в якій він і помер дев'яностолітнім старцем (після 446 року).
Про преподобного Фавста відомо, що він, подібно до батька, був великим аскетом і з чернечих подвигів особливо досяг успіху в пості. Після смерті отця преподобний Фавст став ігуменом обителі.
Преподобний Ісаакій Далматський
Преподобний Ісаакій жив у IV столітті; прийнявши постриг, подвизався в пустелі. За часів царювання імператора Валента (364–378), ревного прихильника єресі Арія, почалися переслідування православних — закривали й руйнували храми. Довідавшись про гоніння, преподобний Ісаакій залишив пустелю й прийшов до Константинополя, щоб утішати й укріпляти православних.
У цей час варвари-готи, що жили по Дунаю, рушили війною на імперію. Вони захопили Фракію й направилися до Константинополя. Коли імператор Валент виходив із військом зі столиці, преподобний Ісаакій звернувся до нього й голосно вигукнув: «Царю, відкрий храми православним, і тоді Господь допоможе тобі!»
Але імператор, не звертаючи уваги на слова монаха, самовпевнено продовжував шлях. Тричі повторював преподобний свою просьбу й пророцтво. Розгніваний імператор наказав кинути преподобного Ісаакія в глибокий яр, порослий колючим терням. На дні яру було болото, вийти з нього було неможливо. Але преподобний за Божою допомогою залишився живим, вийшов, наздогнав імператора й сказав: «Ти хотів погубити мене, але святі Ангели вивели мене з прірви. Послухай мене: відкрий храми православним — і переможеш ворогів своїх. Якщо ж не послухаєш мене, то не повернешся живим, але загинеш у вогні».
Імператор здивувався сміливості старця й наказав своїм наближеним Сатурніну та Віктору взяти преподобного й тримати його в ув’язненні до повернення.
Невдовзі пророцтво святого збулося. Готи перемогли й почали переслідувати грецькі війська. Імператор разом зі своїм воєначальником-аріанином сховався в сараї з соломою й був спалений наступаючими. Після звістки про загибель імператора преподобного Ісаакія звільнили й стали шанувати як пророка Божого.
Коли на престол був обраний святий цар Феодосій Великий (379–395), він за порадою Сатурніна й Віктора призвав до себе старця, зустрів його з великою честю, просив святих молитов і виконав усі його настанови: вигнав аріан із Константинополя й повернув православним храми.
Преподобний Ісаакій хотів повернутися в пустелю, але Сатурнін і Віктор благали його не йти з міста й огороджувати його молитвами. У передмісті Константинополя вони збудували для святого житло, куди до нього зібралися іноки. Так виникла обитель, ігуменом і духовним наставником якої був преподобний Ісаакій. Він окормляв також і мирян, багато допомагав бідним і стражденним.
Досягнувши глибокої старості, преподобний Ісаакій поставив замість себе ігуменом преподобного Далмата (пам’ять 3 серпня), за іменем якого монастир став називатися Далматським. Упокоївся преподобний Ісаакій 383 року. Пам’ять його святкується також 22 березня.