Юда
Яковлєв (Леввей, Фаддей) апостол з 12-ти
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Святий апостол Юда, з-поміж 12-ти учнів Христових, походив із роду царя Давидаї Соломона, був сином праведного Йосипа Обручника від його першої дружини.
Святий апостол Іван Богослов у своєму Євангелії пише: "Ні брати бо Його віроваху в Нього" (Ів. 7, 5). Святитель Феофілакт, архієпископ Болгарський, пояснює ці слова так: на початку земного служіння Господа Ісуса Христа сини Йосипа, в тому числі й Юда, не вірили у Його Божественну сутність. Переказ вказує, що, коли праведний Йосип Обручник, повернувшись із Єгипту, став ділити між синами землю, що належала йому, він побажав виділити частину і Христу Спасителю, народженому природно і нетлінно від Пречистої Діви Марії. Брати чинили опір цьому, і тільки старший з них, Яків, прийняв Христа Ісуса у спільне володіння своєю часткою і за це був названий братом Господнім. Пізніше Юда повірив у Христа Спасителя як очікуваного Месію, всім серцем звернувся до Нього і був обраний Ним до найближчих 12 учнів. Але пам'ятаючи свій гріх, апостол Юда вважав себе негідним називатися братом Божим і в своєму соборному посланні називає себе лише братом Якова.
Святий апостол Юда мав і інші імена: євангеліст Матвій називає його "Леввеєм, прозваним Фаддеєм" (Мф. 10, 3), святий євангеліст Марктоже називає його Фаддеєм (Мк. 3, 18), а в Діях святих апостолів він згадується під іменем Варса (5). 22). На той час це було звичаєм.
Після вознесіння Господа Ісуса Христа апостол Юда вирушив із проповіддю Євангелія. Він поширював віру в Христа спочатку в Юдеї, Галілеї, Самарії та Ідумеї, а потім – у країнах Аравії, Сирії та Месопотамії і, нарешті, прийшов до міста Едеса. Тут він завершив те, що не було закінчено його попередником, апостолом з числа 70-ти Фаддеєм. Збереглася звістка, що святий апостол Юда ходив з проповіддю в Персію і звідти написав грецькою мовою своє соборне послання, в коротких словах якого міститься багато глибоких істин. Воно містить догматичне вчення про Святу Трійцю, про втілення Господа Ісуса Христа, про відмінність ангелів добрих і злих, про майбутній Страшний Суд. У моральному відношенні апостол переконує віруючих берегти себе від плотської нечистоти, бути справними на своїх посадах, молитві, вірі та любові, які заблукали звертати на шлях спасіння, охороняти себе від навчань єретиків. Апостол Юда вчить, що недостатньо лише віри в Христа, потрібні ще й добрі справи, властиві християнському вченню.
Святий апостол Юда помер близько 80-го року у Вірменії, в місті Араті, де його розіп'яли на хресті і пронизали стрілами.
Апостол Іуда Яковів (Левій, Фадей) із числа 12-ти
Святий апостол Іуда, з числа дванадцяти учнів Христових, походив із роду царя Давида й Соломона, був сином праведного Йосифа Обручника від його першої дружини.
Святий апостол Іоан Богослов у своєму Євангелії пише: «Ні брати бо Його вірували в Нього» (Ін. 7:5). Святитель Феофілакт, архієпископ Болгарський, пояснює ці слова так: на початку земного служіння Господа Ісуса Христа сини Йосифа, в тому числі й Іуда, не вірили в Його Божественну сутність. Передання свідчить, що коли праведний Йосиф Обручник, повернувшись із Єгипту, став ділити між синами належну йому землю, він захотів виділити частку й Христу Спасителю, народженому надприродно й нетлінно від Пречистої Діви Марії. Брати противилися цьому, і тільки старший із них, Яків, прийняв Ісуса Христа у спільне володіння своєю часткою, за що був названий братом Господнім. Згодом Іуда увірував у Христа Спасителя як очікуваного Месію, всім серцем звернувся до Нього й був обраний Ним у число найближчих дванадцяти учнів. Але, пам’ятаючи свій гріх, апостол Іуда вважав себе недостойним називатися братом Божим і у своєму соборному посланні називає себе лише братом Якова.
Святий апостол Іуда мав і інші імена: євангеліст Матфей називає його «Левієм, прозваним Фадеєм» (Мф. 10:3), святий євангеліст Марко теж називає його Фадеєм (Мк. 3:18), а в Діяннях святих апостолів він згадується під іменем Варсава (Діян. 15:22). У той час це було звичним.
Після Вознесіння Господа Ісуса Христа апостол Іуда вирушив із проповіддю Євангелія. Він поширював віру у Христа спершу в Юдеї, Галілеї, Самарії та Ідумеї, а потім — у країнах Аравії, Сирії й Месопотамії, і нарешті прийшов у місто Едессу. Тут він завершив те, що не було закінчено його попередником, апостолом із числа 70-ти, Фадеєм. Збереглося свідчення, що святий апостол Іуда ходив із проповіддю в Персію й звідти написав грецькою мовою своє соборне послання, у стислих словах якого міститься багато глибоких істин.
Воно містить догматичне вчення про Святу Трійцю, про втілення Господа Ісуса Христа, про різницю між Ангелами добрими й злими, про майбутній Страшний Суд. У моральному відношенні апостол закликає віруючих берегти себе від тілесної нечистоти, бути сумлінними у своїх обов’язках, молитві, вірі й любові, заблудлих навертати на шлях спасіння, охороняти себе від учень єретиків. Апостол Іуда навчає, що недостатньо лише віри у Христа — потрібні ще й добрі діла, властиві християнському вченню.
Святий апостол Іуда мученицьки упокоївся близько 80 року в Вірменії, у місті Араті, де був розіп’ятий на хресті й пронизаний стрілами.