Іуліанія

Юліанія була дружиною в’яземського князя Симеона Мстиславича. Після завоювання Смоленська Литвою вони розділили вигнання з рідної землі разом зі смоленським князем Юрієм Святославичем. Великий князь Василь Московський надав їм у володіння місто Торжок. Тут князь Юрій спокусився красою Юліанії і всіляко намагався схилити її до перелюбу, проте всі його зусилля були марними. Тоді під час бенкету Юрій убив чоловіка Юліанії, сподіваючись після цього силоміць оволодіти нею. Юліанія, захищаючись від ґвалтівника, вдарила його ножем. Розлючений Юрій гнався за нею з мечем, відрубав їй руки й ноги, а тіло звелів кинути в річку Тверцю. Після цього, як пише літописець: «...був йому гріх і сором великий, і через те втік він до Орди, не терплячи гіркого свого безчестя». Сталося це у 1406 році.

Мучений совістю за вчинене злодіяння, Юрій ніде не міг знайти спокою і зрештою прийшов у Веневський Успенський монастир, де й провів решту життя у покаянні та сльозах. Розкаяний убивця помер у 1408 році і став місцевошанованим святим.

Навесні 1407 року хворий селянин побачив, що річкою Тверцею пливе проти течії тіло вбитої княгині, і почув голос, який звелів зібрати духовенство та поховати тіло біля південних дверей Спасо-Преображенського собору міста Торжка. У той же момент хворий зцілився від недуги. Воля святої мучениці була виконана, і під час поховання багато хворих чудесно зцілилися. Відтоді до гробу княгині постійно приходили люди з вірою в благодатну допомогу святої.

У 1598 році один диякон після сорокаденної молитви і посту вирішив таємно відкрити її могилу. Але з гробниці вирвався вогонь і обпік йому обличчя, так що він тривалий час провів у тяжкій хворобі. Голос сказав йому при цьому: «Не належить бачити тіло моє, поки не буде на те волі Божої!» Через два місяці диякон отримав зцілення від опіку після молитов біля гробниці мучениці. Свята Юліанія карає того, хто згрішив, але й зцілює від хвороби після каяття.

У 1815 році розбирали старий Преображенський собор, і стала видною частина гробниці. Хворі, які торкалися її, отримували зцілення. 2 червня 1819 року в соборі було влаштовано приділ на честь святої княгині. Дорогоцінна рака з її мощами перебувала в новому Преображенському соборі. У 1918 році собор закрили. До 1930 року мощі спочивали в храмі Архангела Михаїла. З того часу їхня доля невідома.

Свята Юліанія — хранителька і захисниця ціломудреності. Але ціломудреність — один із трьох обітів, які дають під час чернечого постригу (два інші — послух і нестяжання). Тому вона є помічницею всім, хто провадить чернече життя у світі.