Зиновій Сутормін, пресвітер

Священномученик Зиновій (Зиновій Евстафійович Сутормін) до прийняття священницького сану служив фельдшером у Сибірському козачому війську. У 1901 році він був рукоположений у диякони до Воскресенського храму в місті Семипалатинськ, а в 1911 році — у священники до храму в селі Верхуба Змеїногорського повіту Томської губернії та призначений настоятелем. При отці Зиновії розпочато будівництво нового кам'яного храму на честь святителя і чудотворця Миколая, який був завершений і освячений у 1913 році. У 1912 році померла дружина отця Зиновія, залишивши на його піклуванні п'ятеро дітей. У 1919 році священик, що служив у селі Георгіївка, попросив правлячого архієрея перевести його на інший, більш заможний приход, у зв'язку з численністю своєї родини. Архієрей запропонував священикові самому знайти бажаючого помінятися приходами. Священик запропонував помінятися отцю Зиновію, і той дав на це свою згоду. У січні 1920 року отець Зиновій приїхав разом з молодшими дітьми в гості до свого старшого сина в село Шемонайха. 23 січня 1920 року село було зайняте загоном червоноармійців, після чого почалися обшуки та арешти. Отець Зиновій був арештований разом з іншими жителями села. Усі арештовані були засуджені до смерті і вивезені за село. Отець Зиновій був страчений і похований у спільній могилі неподалік від села Шемонайха.