14 серпня 1937 року комуністичний режим підірвав Михайлівський Золотоверхий собор у столиці України. Цю давню святиню, яка виступала однією з ключових пам’яток часів Київської Русі та доби українського бароко, стерли з лиця землі заради втілення чергового радянського містобудівного задуму.
Про це повідомляє Life.kyiv.ua.
Ідеї щодо кардинальної перебудови території монастиря виникли ще на початку 1930-х років. Зокрема, у квітні 1930 року партійні та профспілкові осередки Києва обговорювали ідею влаштування на цьому місці нового «парку культури».
Згодом, після перенесення у 1934 році столичного статусу УРСР із Харкова до Києва, масштабна антирелігійна кампанія лише набрала обертів. У середмісті радянське керівництво намірилося звести грандіозний урядовий квартал.
Проєкт передбачав зведення на місці зруйнованого Михайлівського собору комплексу Центрального комітету КП(б)У, доповненого 52-метровим пам'ятником Леніну.
Із двох запланованих симетричних будівель встигли збудувати лише одну. Саме в ній сьогодні функціонує Міністерство закордонних справ України.
Улітку 1937 року остаточний вирок собору було підписано, хоча частина українських інтелектуалів та науковців відкрито виступила проти знищення святині.
Видатний археолог Микола Макаренко залишився єдиним експертом у складі спеціальної комісії, хто категорично відмовився ставити свій підпис під актом про руйнування храму, а також скерував протестну телеграму до Кремля.
Вже у 1938 році Миколу Макаренка заарештували органи НКВС та розстріляли в межах репресій.
Неоціненну роботу напередодні знищення пам'ятки виконав професор Київського будівельного інституту Іполит Моргилевський. Спільно зі студентами він здійснив детальні обміри споруди, виконав креслення, фотофіксацію та замальовки.
Саме ці врятовані документи через багато років уможливили повноцінну реконструкцію храму.
Що вдалося врятувати
Перед тим як пролунали вибухи, фахівці зуміли демонтувати частину унікальних старовинних фресок та мозаїк.
Зокрема, врятували знамениту мозаїку Богородиці Оранти та композицію «Євхаристя». Їх передали на зберігання до заповідника «Софія Київська».
Водночас інші фрагменти вивезли до Ленінграда та Москви. Частину розписів згодом повернули в Україну, проте чимало цінних деталей і досі залишаються в музейних фондах Росії.
Окрім цього, вдалося врятувати мощі Святої Великомучениці Варвари, які наразі знаходяться у Володимирському соборі.
14 серпня 1937 року о 21:00 потужна серія вибухів остаточно знищила Михайлівський Золотоверхий собор.
Надалі територію колишнього монастиря впродовж тривалого часу вивчали археологи. Розкопки тут проводилися у 1938, 1940 та у 1948–1949 роках.
Під час робіт дослідники натрапили на численні артефакти. Загалом за період розкопок було знайдено 14 скарбів, що містили давньоруські прикраси та гривні.
Чергову унікальну знахідку зафіксували у 1997 році перед початком відновлювальних робіт: за апсидами собору виявили скарб із 37 речей, серед яких було 23 срібні гривні та дорогоцінні вироби.
Варто зазначити, що й після руйнування святині радянська номенклатура не полишала задумів остаточно стерти її з мапи та історичної пам’яті Києва.
Так, у 1974 році міське партійне керівництво ініціювало конкурс на проєкт нової споруди Музею Леніна на Михайлівській горі.
Чиновники серйозно розглядали варіант будівництва музею прямо на збережених фундаментах собору, що повністю перекреслило б будь-які шанси на його майбутнє відродження.
Проте прогресивні київські архітектори запропонували альтернативну ідею — повністю відбудувати Михайлівський Золотоверхий собор у первісному вигляді разом із дзвіницею.
На початку 1990-х років відомий український письменник Олесь Гончар публічно закликав відродити знищену святиню.
Завдяки збереженим кресленням Іполита Моргилевського та автентичним фундаментам храм вдалося підняти з руїн.
30 травня 1999 року відбулося урочисте освячення відбудованого Михайлівського Золотоверхого собору, на дзвіниці якого згодом змонтували годинник-куранти та карильйон.
У листопаді 2013 року древній монастир перетворився на безпечний прихисток для учасників Революції Гідності. У ніч на 11 грудня дзвони Михайлівського собору вперше за століття забили на сполох, закликавши киян захистити Майдан.
Після проведення Об’єднавчого Собору 15 грудня 2018 року Михайлівський Золотоверхий отримав статус кафедрального собору новоствореної Православної Церкви України.
Сьогоднішня дата, 14 серпня, слугує болючим нагадуванням не лише про злочинне знищення однієї з найважливіших святинь України, а й про незламність нашої історичної пам'яті. Собор, який комуністична влада намагалася назавжди викреслити з міського простору, знову сяє як духовна та архітектурна перлина української столиці.