Валентина Куриляк, яка є гаранткою магістерської програми «Богослов’я» в Українському гуманітарному інституті, виступила на престижній конференції Belonging у Гарвардській школі богослов’я. Вона презентувала наукову роботу, присвячену особливостям лікарняного капеланства в українських реаліях під час повномасштабної війни.
Як повідомляє офіційний портал Адвентистів сьомого дня, подія відбулася 26 вересня в межах наукового зібрання «Belonging: Practices of Inclusion in Spiritual Communities, the Academy, and Society».
Головним організатором заходу виступила Program for the Evolution of Spirituality. Конференція фокусувалася на питаннях інклюзії та створенні атмосфери довіри та залученості в академічних колах, релігійних громадах і суспільстві загалом.
Моральна присутність та допомога пораненим
Тема доповіді науковиці звучала як «Належність без ідентичності: лікарняне капеланство в Україні під час війни як практика моральної присутності». Валентина Куриляк детально розповіла про те, як надається допомога травмованим українським військовим. Зокрема, вона висвітлила служіння капеланів від Церкви Адвентистів сьомого дня, які пліч-о-пліч працюють у міжконфесійному колективі медиків одного зі столичних госпіталів Києва.
Спираючись на реальні інтерв’ю як із пацієнтами, так і з самими священнослужителями, дослідниця продемонструвала синергію духовного наставництва та побутової допомоги. Йдеться про догляд за хворими, щире вислуховування, допомогу у зв’язку з рідними та вирішення різноманітних соціальних проблем. На прикладах із практики було показано, що міцна довіра між пораненим і капеланом формується незалежно від конфесійної приналежності. Головними чинниками тут виступають реальна підтримка, глибока повага до особистих поглядів людини та готовність прийти на допомогу.
Випробування війною та повітряними тривогами
Окремий блок виступу стосувався критичних моментів, коли і пацієнти, і капелани опиняються під загрозою ворожих повітряних атак, маючи при цьому різні умови для безпеки. Через важкі поранення чимало бійців не здатні самотужки евакуюватися до сховища.
Як свідчать дані дослідження, добровільне рішення капелана залишатися поряд у небезпечних умовах стає ключовим аргументом для формування абсолютної довіри з боку пацієнтів.