Сергій Шумило, який очолює Міжнародний інститут афонської спадщини та є істориком і теологом, натрапив у книгосховищах гори Афон на три екземпляри Острозької Біблії, про які раніше нічого не було відомо.
У серпні відзначається 445-річчя від часу створення Острозької Біблії, датованої 1581 роком. Про це дослідник нагадав на своїй сторінці у фейсбуці, зазначивши, що це перше повне видання Священного Писання церковнослов'янською мовою українського друку, яке налічує 1256 сторінок. Ця унікальна пам'ятка XVI століття є національною святинею, а загалом у світі донині збереглося близько 350 її примірників.
Знахідку було зроблено у закритих фондах монастирських бібліотек на Святій Горі Афон у Греції. Саме там Сергій Шумило проводить наукову роботу та досліджує ці досі не зафіксовані екземпляри.
Походження афонських знахідок
За словами науковця, маргіналії на інших виданнях з цієї ж афонської збірки свідчать, що один із примірників Острозької Біблії міг належати українському письменнику-полемісту Івану Вишенському. Ймовірно, він сам привіз його на Афон наприкінці XVI — на початку XVII ст., коли жив там у печерному затворі та надсилав звідти свої твори в Україну.
Дослідник підтверджує цю гіпотезу тим, що на іншому острозькому виданні 1595 року з цієї ж колекції зберігся дарчий напис від представника Острозького гуртка Василя Суразського, адресований преподобному Івану Вишенському.
Другий знайдений примірник належав послідовникам видатного українського духовного діяча преподобного Паїсія Величковського (1722—1794). Його зберігали в Нямецькому монастирі в Румунії, яким той керував, а звідти книга потрапила на Афон.
Ще одна Острозька Біблія колись належала єромонаху Каллісту Меновському, наміснику кафедри Чернігівської архієпископії (можливо, уродженцю міста Мена). У 1754 році її передав із Полтавського полку Василь Луговий до українського козацького скиту «Чорний вир» на Афоні, про що свідчить відповідний напис на полях книги.
«Духовне Запоріжжя» на Святій Горі
Цей афонський скит, заснований колишнім бунчуковим товаришем Ніжинського полку єросхимонахом Григорієм (Голубом), у XVIII столітті населяли здебільшого запорозькі козаки. Через це обитель називали «Духовним Запоріжжям». Її меценатом та покровителем виступав кошовий отаман Запорозької Січі Петро Калнишевський, що підтверджують оригінальні архівні документи.
Загалом під час роботи на Афоні Сергію Шумилу вдалося нарахувати 32 кириличні стародруки XVI–XVII століть із Київської митрополії, а також 143 українські книги XVIII століття.
Як зазначає історик, більшість цих видань походила з бібліотеки скиту «Чорний вир», де українські ченці в умовах Османської імперії продовжували читати та вивчати рідною мовою унікальні книжки. Близько 200 збережених стародруків — це надзвичайно велика колекція для будь-якого зібрання, особливо з огляду на те, що три століття тому їх було значно більше.
Зв'язок з князем Острозьким та значення спадщини
На думку дослідника, надзвичайно цікавим є факт, що деякі книжки надходили на Афон напряму з міста Острог від князя Василя-Костянтина Острозького (1526—1608), який глибоко шанував афонське чернецтво. Науковець нагадує, що поточного року також відзначається 500 років від дня народження князя та 450-річчя заснованої ним Острозької академії.
«Всі ці виявлені нами на Афоні стародруки — це унікальна українська літературна та духовно-культурна спадщина, яка збереглася на чужині далеко від української землі», — підкреслює Сергій Шумило, кандидат історичних наук, доктор теології та керівник Інституту афонської спадщини. Він додає, що ці знахідки засвідчують потужний вплив Київської Церкви XVI–XVIII століть на інші помісні Церкви.
Пошукова експедиція та вивчення українських стародруків стали можливими завдяки фінансовій допомозі німецьких партнерів із Gerda Henkel Foundation та Інституту історії і культури Східної Європи імені Лейбніца.