Перший день серпня у літургійному календарі візантійської традиції відзначається як Похід із чесним Деревом чесного і животворчого Хреста. Це особливе свято, присвячене вшануванню Хреста Господнього.
Загалом у церковному році існує чотири такі свята. Найзначнішими серед них є Всесвітнє Воздвиження Чесного Хреста, яке припадає на 14 вересня і входить до числа дванадесятих свят, а також Хрестопоклонна Неділя під час Великого Посту. Окрім цього, 7 травня відзначають пам'ять про дивовижне явлення на небесах знамення чесного Хреста в Єрусалимі за часів єпископа святого Кирила Єрусалимського. Четвертим же є саме серпневе свято.
Витоки цієї події сягають IX століття. Тоді частинка Святого Дерева, на якому прийняв мученицьку смерть Ісус Христос, зберігалася в імператорському палаці Константинополя. Оскільки місто страждало від епідемій, мешканці вирішили звернутися до небесної допомоги. Святиню встановили на престолі в соборі Святої Софії, а згодом урочисто виносили на вулиці. До самого свята Успіння Пресвятої Богородиці тривали молитовні процесії з проханнями про захист і порятунок завдяки силі животворчого Хреста.
Сучасний чин свята має один день передсвяття — 31 липня. У його богослужбових текстах звучать заклик до вірян поклонітися святині та прославлення Дерева Життя, яке перемогло пекло та несе вірянам невичерпну благодать. Уся увага зосереджена на Тому, Хто був розіп'ятий заради спасіння людства.
Якщо порівнювати богослужіння всіх днів, присвячених Хресту, то саме 1 серпня найбільше наповнене благальним характером. Тут менше старозавітних алюзій, які зазвичай переважають на Воздвиження, проте лунають молитви про захист від бід та зневіри, підкріплені вірою у неминучість Воскресіння.
Літургійні тексти цього дня сповнені згадок про процесії на чолі зі святим Хрестом, який урочисто виноситься у храмах і містах для духовного очищення та прощення гріхів.
Традиція вшанування передбачає виставлення Хреста на середину храму для поклоніння після богослужінь із виконанням традиційного тропаря, хоча повний обряд воздвиження, як у вересні, цього дня не здійснюється.
Напередодні свята, перед вечірнею, священник уночі виносить прикрашений Хрест із захристії на престол, а під час ранкової служби святиню переносят на тетрапод для загального поклоніння вірян.
Серед народу також закріпився звичай звершувати чин Малого Водосвяття після літургії, через що свято помилково називають «Спасом на воді». Ця традиція походить з Греції, де колись освячували воду на початку кожного місяця, і згодом прижилася переважно на слов'янських землях.
Варто згадати й про історичні містифікації з боку російської імперської традиції, яка намагалася прив'язати це свято до постаті Андрія Боголюбського та його походів проти волзьких болгар. Цей міф досі іноді зустрічається в деяких агіографічних виданнях.
Сьогодні ж свято Походу із чесним Деревом вкотре нагадує християнам, що справжній захист від будь-яких ворогів полягає не у людських амбіціях, а у силі Того, Хто переміг смерть через знаряддя колишньої страти, перетворивши його на непереможну зброю життя і любові.