Вже понад три десятиліття Закарпатська реформатська Церква опікується дитячими будинками, фінансує школи й дошкільні заклади, взаємодіє з ромськими родинами, розвиває гуманітарні ініціативи, соціальні центри та позашкільне навчання. Більшість цих проєктів функціонують понад тридцять років, а їхнім найважливішим здобутком є змінені людські долі, а не просто обсяги наданої підтримки.
Про це інформує офіційний портал Державної служби України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС).
Представники ДЕСС підкреслюють, що багаторічний досвід Закарпатської реформатської Церкви виявився найпомітнішим практичним кейсом під час проведення Всеукраїнського форуму розвитку ромських громад в Ужгороді.
Напередодні заходу делегація відвідала Велику Добронь, Берегово, Мукачево та інші куточки Закарпаття, де діють ці ініціативи. Це був не звичайний огляд благодійних об’єктів, а ознайомлення з цілісною системою, яка роками пліч-о-пліч працює з ромським населенням. Саме до цього практичного багажу учасники форуму раз у раз зверталися під час дискусій про освіту, соціальну допомогу та сталу інтеграцію громад.
Першим пунктом програми став дитячий будинок милосердя «Добрий самаритянин» у Великій Доброні — піонер серед приватних інтернатів Закарпатської області, заснований Закарпатською реформатською Церквою. Заклад діє з середини 1990-х років і сьогодні надає прихисток майже 180 вихованцям: сиротам, дітям без батьківського піклування, малечі з кризових сімей та внутрішньо переміщеним особам.
Тоді як чимало благодійних починань залежать від короткострокових грантів, ця установа успішно працює понад три десятиліття. Вона перетворилася не на тимчасовий проєкт чи разову акцію, а на повноцінну соціальну структуру, якій вдалося вистояти крізь економічні кризи, зміну поколінь та війну.
Проте дитячий будинок — лише фрагмент розгалуженої системи. Церковна мережа охоплює ромські дитсадки, позашкільні гуртки, освітні програми для покращення навичок читання, письма й рахунку, літні табори, молодіжні ініціативи та постійний супровід сімей.
У п'яти закарпатських громадах ромські діти регулярно відвідують ці заняття, причому чимало випускників уже здобули професії та повернулися до рідних громад як педагоги, вихователі, громадські активісти й соціальні працівники. Саме така послідовність і сталість, а не гучні разові акції, найбільше вразили гостей форуму.
Єпископ Олександр Зан-Фабіан наголошує на важливості не лише інфраструктури, а передусім довіри.
«Ми бачимо, що треба починати чим раніше — з дитинства. Не тільки навчати, а й виховувати. Коли вони бачать, що можна досягти успіху, тоді вони теж починають вірити у свої можливості. Я бачу, що в нашій генетиці мама і батько хочуть кращого життя для своїх дітей, незалежно від походження. І якщо вони побачать, що є партнери, які так само хочуть, щоб хоча б наші діти жили в кращих умовах, вони навіть босоніж принесуть дитину в садок. А якщо цього вони не відчують, тоді не буде змін», — зазначає він.
Фахівці ДЕСС вказують, що в цих словах криється ключ до успіху моделі. Вона базується на міцних міжособистісних зв'язках, а не лише на стінах будівель. Тут не обмежуються одноразовою допомогою — тут залишаються поруч із людьми на роки.
«Саме в цьому, мабуть, і полягає головний урок Закарпатської реформатської Церкви. Справжні зміни не завжди починаються з великих державних програм чи міжнародних грантів. Іноді вони починаються з дитячого садка, гуртка після уроків, розмови з батьками або будинку, двері якого залишаються відчиненими вже тридцять років. Закарпатська реформатська Церква не вирішила всіх проблем ромських громад області. Її проекти не виникли в ідеальних умовах і не існують завдяки разовій благодійності. Вони тримаються на послідовній роботі людей, які щодня відкривають двері дитячих садків, шкіл, соціальних центрів і дитячого будинку, знаючи, що за ними стоять конкретні діти, родини та громади», — підсумували в ДЕСС.