Сімнадцятого листопада 2026 року у Свято-Духовому монастирі Вільнюса відбулася позачергова загальна зустріч представників Вільнюської архиєпархії РПЦ, відомих як «Литовська Православна Церква». Головним приводом для наради стали два законопроєкти (XVP-1977 та XVP-1979), які наразі зареєстровані в Сеймі. Ці ініціативи передбачають позбавлення Вільнюської архиєпархії РПЦ статусу традиційної релігійної громади Литви, а також передачу Свято-Духова монастиря та низки святинь з історичним значенням у підпорядкування Константинопольському Патріархату.
Засідання пройшло напередодні обговорення зазначених законопроєктів у парламентському Комітеті з питань права і правопорядку на предмет їхньої конституційності, яке заплановане на 18 листопада. До події у конференц-залі монастиря долучилися священнослужителі, ченці та делегати від парафій архиєпархії. Про це інформує видання Orthodoxy lt.
За підсумками зустрічі її учасники ухвалили офіційну заяву, яку підтвердили підписами 148 делегатів.
У тексті документа висловлюється глибока стурбованість «законодавчими кроками, націленими на трансформацію правового статусу "Литовської Православної Церкви"», а також підкреслюється «її вагомий історичний внесок у духовну, культурну та релігійну сферу держави».
«Звичний статус Литовської Православної Церкви ґрунтується на багатовіковій історії православ'я на литовських землях і не підлягає довільному перегляду на догоду сиюхвилинній політичній ситуації», — зазначається в офіційному зверненні.
Окрему увагу автори документа зосередили на невіддільному праві вірян самостійно обирати свою релігійну приналежність.
«Право визначати свою церковну приналежність належить самим віруючим. [...] Ми виступаємо різко проти зміни церковної юрисдикції та не плануємо приєднуватися до Константинопольського патріархату. Жодні державні інституції чи політичні сили не мають законного права нав’язувати православним спільнотам інше підпорядкування всупереч їхній вільній волі», — акцентується в заяві представників архиєпархії.
Окрім цього, духовенство запевнило у своїй лояльності до Конституції, законодавства, а також до суверенітету та незалежності Литовської Республіки.
Щодо подій в Україні, позиція церковної структури виражена окремим пунктом:
«Наша Церква засуджує війну і насильство, підносить молитви за настання миру в Україні та продовжує своє служіння людям і Богу, зокрема надаючи допомогу українським біженцям та сприяючи їхній інтеграції в повноцінне суспільне життя Литви».
Учасники зборів закликали спікера та депутатів Сейму не допустити обмеження прав організації, втручання у її внутрішні справи та нав'язування парафіянам чужої юрисдикції проти їхньої волі, а також унеможливити вилучення храмів та передачу їх іншим юридичним особам.
Також делегати висловили повну підтримку своєму очільнику — митрополиту Віленському і Литовському Інокентію за його зусилля, спрямовані на збереження громадянського миру та злагоди в країні.
Варто нагадати, що у 2025 році литовські дослідники опублікували результати аналізу того, як структура РПЦ у Литві адаптує свій публічний імідж після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Зокрема, експерти констатували, що починаючи з 2022 року організація зіткнулася з кризою довіри та була змушена трансформувати риторику, намагаючись дистанціюватися від Москви зовні, але повністю зберігши інституційний зв'язок із Московським Патріархатом.
Керівник Віленсько-Литовської архиєпархії митрополит Інокентій раніше заявляв, що його погляди на війну в Україні розходяться з позицією патріарха Кирила, проте наголошував, що розривати молитовне спілкування з ним не збирається. Соціологи зазначають, що після цих подій у єпархії було покарано кількох священників, які відкрито засудили агресію, що кваліфікується аналітиками як «переслідування інакодумців усередині єпархії».