15 січня 2026 року генеральним директором Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» знову було призначено Максима Остапенка.
Передісторія та звільнення
Ще 2 лютого Міністерство культури передало у користування Православній церкві України перші два об'єкти на території Нижньої лаври — корпуси № 70 та № 49. Хоча ПЦУ представлена у святині з 2023 року, реальний юридичний процес рухається повільно через постійні судові суперечки з УПЦ МП, представники якої досі блокують певні будівлі.
Головним завданням на 2026 рік Максим Остапенко називає створення сприятливих умов для богослужінь ПЦУ та відновлення вільного доступу вірян до Дальніх і Ближніх печер.
Нагадаємо, що попереднього разу Остапенко очолював заповідник восени 2023 року, проте у травні 2025 року був звільнений через скандал, який сам посадонок жартома називає «звільненням на капоті авто» після розірвання контракту 21 травня 2025 року.
Тодішній очільник Мінкульту Микола Точицький пояснював це рішення нібито недостатнім виконанням законодавства щодо заборони російських релігійних структур. Водночас посадовці міністерства Володимир Шорніков та Олексій Жуков закидали керівництву заповідника проведення ремонтів та діяльність кав'ярні. Проте нове керівництво Міністерства культури переглянуте це рішення.
Коментар керівника щодо звинувачень
В інтерв'ю журналістам «Главкома» Максим Остапенко детально розповів про причини своєї відставки у травні 2025 року, майбутні плани та взаємини з УПЦ МП.
За словами директора, звинувачення були безпідставними, адже його карали за невиконання законів, які на той момент ще навіть не набули чинності. Верховною Радою 20 серпня 2024 року було ухвалено закон «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій», але ключові норми щодо розриву зв'язків із Москвою запрацювали лише за дев'ять місяців — у травні 2025 року.
Остапенко наголошує, що колектив разом із представниками ПЦУ робив усе можливе для виживання закладу в умовах повномасштабної війни, залучаючи позабюджетні кошти та гранти. Жодних реальних незаконних дій правоохоронці не виявили, а вся кампанія була спрямована лише на зміну керівництва установи.
Релігійний контекст та майбутнє Лаври
Говорячи про дві православні структури, директор заповідника зазначає, що зовні та обрядово вони дуже схожі, проте фундаментальна різниця криється в ідеології. ПЦУ демонструє чітку проукраїнську та християнську позицію, тоді як частина колишнього Московського патріархату продовжує транслювати ворожі наративи російського патріарха Кирила.
Наразі готується підписання постійного договору між заповідником та представниками ПЦУ на чолі з владикою Авраамієм. Це дозволить надійно закріпити присутність помісної церкви на території святині.
Пріоритетні завдання на 2026 рік
Серед головних цілей на найближчий час Остапенко виділяє:
1. Повноцінне забезпечення релігійного життя ПЦУ в Лаврі.
2. Відкриття для паломників та відвідувачів Ближніх печер з 25 лютого 2026 року.
3. Завершення перевірки комісії Мінкульту щодо цінностей у печерах.
4. Продовження масштабних реставраційних робіт на історичних об'єктах, зокрема на Троїцькій надбрамній церкві та Башті Івана Кушника.
5. Повернення видатних постатей української історії (зокрема гетьмана Івана Мазепи та митрополита Петра Могили) до загального контексту пам'яті Лаври, яка роками формувалася як імперський російський пантеон.
Ситуація з незаконною забудовою та майном УПЦ МП
Окремою проблемою залишається незаконна забудова, здійснена за часів попередніх років. На території Лаври налічується близько 17 нових об'єктів та ангарів, зведених із грубими порушеннями закону без оформлення землі. Після того, як 8 лютого 2024 року Київська міська рада остаточно передала земділянки заповіднику в постійне користування, держава отримала законні інструменти для повної інвентаризації та подальшого демонтажу або пристосування таких будівель.
Станом на сьогодні на території комплексу залишається список із приблизно 140 осіб (ченців, послушників та технічного персоналу) колишнього Московського патріархату, які мають доступ до приміщень до завершення всіх судових розглядів. Проте повне повернення лаврських споруд державі — це лише питання часу та виконання рішень українських судів.
Фінансові виклики та підтримка меценатів
Через війну туристичні надходження заповідника впали приблизно до 20-30% від довоєнного рівня (нині це близько 15 млн грн на рік). Держабюджет повністю покриває комунальні витрати, зарплати працівників та охорону, проте на капітальну реставрацію коштів катастрофічно не вистачає.
Саме тому ключовою опорою для відродження пам'яток залишаються благодійники та соціально відповідальний бізнес, адже боротьба за Лавру сьогодні — це не менш важлива складова інформаційної та духовної війни за українську ідентичність проти агресора.