У Львові продовжують знаходити під дорожнім покриттям фрагменти надгробків, адже в минулому єврейські могильні плити масово використовували як будматеріали. Про чергову знайдену єврейську мацеву стало відомо 7 серпня, і її вже перепоховали на території єврейського цвинтаря.
Про це у своєму Facebook повідомив Олег Вишняков, почесний консул Держави Ізраїль у Західному регіоні.
Точне місце виявлення артефакту та ім'я, вибите на ньому, поки що не розголошуються. Водночас історичні причини появи єврейських надгробків у дорожньому покритті, стінах та дворах Львова добре відомі. До початку Другої світової війни в місті налічувалося чотири масштабні єврейські некрополі. У період нацистської окупації мацеви масово демонтували для господарських потреб. Зокрема, у звіті Фрідріха Кацмана, керівника СС у Галичині за 1943 рік, загарбники хвалилися тим, що вивезли з львівського єврейського цвинтаря дві тисячі кубічних метрів такого «будівельного ресурсу».
Радянська влада після завершення війни також не зайнялася відновленням кладовищ. Практика знищення продовжилася: надгробними плитами викладали дороги й території державних установ, а також зміцнювали схили. Ба більше, у 1947 році просто на території найстарішого цвинтаря звели ринок.
Такі кроки не були ініціативою самих мешканців Львова — рішення ухвалювалися радянською адміністрацією в односторонньому порядку, без урахування думки релігійних громад чи городян.
На той момент більшість єврейського населення Львова загинула внаслідок Голокосту, а ті, хто вижив, не мали достатнього політичного впливу для захисту своїх святинь.
З погляду радянської господарської системи мацеви розглядали як готовий будівельний ресурс. Місто відновлювалося за звітами, тоді як походження каменю нікого не хвилювало. Масштаби цього явища вражають і сьогодні.
Так, під однією з міських доріг знайшли 125 мацев та великих уламків. Близько 50 одиниць вилучили з підпірної стіни житлового масиву, а понад 350 надгробків та їхніх фрагментів виявили на подвір'ї колишньої радянської тюрми.
Відповідно до єврейських традицій, як і в багатьох інших культурах, існує глибока повага до поховань. Могила має бути недоторканною, а мацева виконує роль уособлення пам'яті про померлого. Водночас повернути камені на початкові місця вже нереально: оригінальні плани поховань втрачені, а самі плити мандрували містом десятиліттями, зазначається в публікації.
Олег Вишняков зазначив, що наразі фахівці фотографують знахідки, розшифровують написи та додають їх до електронного каталогу Jewish Stones UA. Серед понад 200 зафіксованих мацев і фрагментів експерти вже зуміли ідентифікувати понад 130 імен і понад 100 прізвищ.
«Ці мацеви вже неможливо повернути на їхні первісні місця. Але завдяки знахідками та роботі дослідників, нащадки можуть повернути до історії родини ім’я людини, яку з неї намагалися стерти», — підсумував Олег Вишняков.