П'ятого жовтня Католицька церква вшановує пам'ять польської містички сестри Фаустини Ковальської, завдяки одкровенням якої поширився побожний культ Божого милосердя.
Гелена Ковальська з'явилася на світ у 1905 році в селянській багатодітній родині в селі Глоговці. Батьки спочатку сприймали її дитячі прагнення піти в черниці без довіри і навіть чинили опір. Провчившись лише три роки в загальноосвітній школі, дівчина мусила самостійно заробляти на життя для себе та рідних, працюючи хатньою робітницею в заможних оселях Александрова та Лодзі.
Коли внутрішній поклик до чернечого життя став непереборним, виникли нові перепони: Гелена зверталася до багатьох монастирів, проте скрізь отримувала відмову. Зрештою, у 1925 році її прийняли до Згромадження сестер Матері Божої Милосердя в місті Варшава.
Період новіціату майбутня черниця проходила в Кракові. Саме там вона вперше стикнулася з глибокими містичними переживаннями, пройшовши через випробування так званої «темної ночі». Вона годинами перебувала у тиші храму перед Святими Дарами, роздумуючи про безмежність Божого милосердя, його роль у створенні всесвіту і людини, у спокутній жертві Христа, житті Церкви та обіцяній вічній славі.
Склавши вічні обітниці та отримавши чернече ім'я Марія Фаустина, вона продовжила свій духовний шлях. У монастирських громадах Вільнюса, Кракова та Плоцька сестра Фаустина сумлінно виконувала прості обов'язки садівниці, кухарки та швейцарки на брамі. Весь цей час її думки були зосереджені на величі Божого милосердя до людства.
Починаючи з 1931 року, їй почали з'являтися видіння Ісуса Христа, вперше — у Плоцьку. Акцентуючи на власній милосердності, Спаситель продемонстрував їй образ, з проколеного боку якого виблискували два промені — червоний та білий. Це символізувало Його хресну жертву, коли з розп'ятого тіла Христа «негайно витекла кров і вода» (від Йоана 19:34).
У видінні Ісус наказав черниці створити ікону за цим зразком та урочисто освятити її у першу неділю після Пасхи, запровадивши в цей день Свято Божого милосердя. Це одкровення гармонійно доповнює латурнську традицію, адже у першу неділю після Великодня читають євангельський епізод, де Воскреслий промовляє: «Кому відпустите гріхи — відпустяться їм, а кому затримаєте — затримаються» (від Йоана 20:23). Як білий промінь, так і Євангеліє наголошують на очищенні від гріхів через таїнства Хрещення та Покаяння, тоді як червоний символізує Євхаристію.
Відтоді Ісус з'являвся сестрі регулярно, демонструючи духовну трагедію людей, які відвернулися від Бога, та готовність прийняти кожного, хто щиро покається. Подібні містичні зустрічі приносили черниці як хвилини піднесення, так і чимало страждань. Сестра Фаустина хворіла та зазнавала духовних терпінь, проте свідомо жертвувала їх заради порятунку та навернення грішників, усвідомлюючи, що Боже милосердя є взірцем для милосердя людей одне до одного.
З 1934 року, виконуючи настанови Ісуса та за розпорядженням духівників — отця Міхала Сопочка й отця Юзефа Андраша, сестра Фаустина почала вести записи своїх видінь, які продовжувала аж до самої смерті у 1938 році. Зокрема, у 1935 році у Вільнюсі Христос передав через неї текст молитви Коронки до Божого милосердя як благання до Отця про заступництво через хресну жертву, а у 1937 році в Кракові встановив Годину милосердя (15:00) як особливий час вшанування Його смерті на хресті.
Церковна ієрархія не одразу визнала містичний досвід Фаустини Ковальської: у 1959 році Апостольський Престол навіть запровадив заборону на ці одкровення. Проте краківський єпископ Кароль Войтила, майбутній Папа Римський Іван Павло ІІ, у 1965 році ініціював процес проголошення сестри Фаустини святою. Передані до Ватикану матеріали спонукали скасувати заборону на культ Божого милосердя у 1978 році. У 1993 році Папа Іван Павло ІІ здійснив чин беатифікації, а у 2000 році канонізував черницю, офіційно встановивши Свято Божого милосердя для вселенської Католицької Церкви. Понтифік та його наступники неодноразово здійснювали паломництва до санктуарію в Кракові-Лаґєвниках, де поруч із образом Милосердного Ісуса покояться мощі св. Фаустини.
Сьогодні культ Божого милосердя та духовна спадщина святої знаходять мільйони послідовників по всьому світу. Образ Ісуса з підписом «Ісусе, довіряю Тобі!» став упізнаваним символом. Головним сенсом, який прагнула передати сестра Фаустина, є абсолютна довіра до Всевишнього, що виражається не в емоційних поривах, а в щоденному виконанні Божої волі через заповіді та натхнення Святого Духа.
Образ Милосердного Ісуса з написом “Ісусе, довіряю Тобі!”
Цей культ не обмежується лише особистим містичним досвідом, а вчить бачити милосердя у буденному житті, церковних таїнствах, Євхаристії та заступництві Богородиці, яку так шанувала свята. Він закликає ділитися цією звісткою з іншими, що стало основою для створення Апостольського руху Божого милосердя, який об'єднує духовенство та мирян. «Душі, які поширюють почитання Мого милосердя, оберігаю протягом усього життя, як чуйна мати своє немовля, а в годину смерті не буду їм Суддею, а милосердним Спасителем», — наголошував Ісус у своїх об'явленнях черниці.
Усі одкровення увійшли до її «Щоденника», перекладеного багатьма мовами, включно з українською. Видання містить численні обітниці для тих, хто практикує цей культ, зокрема обіцянку спокійної кончини та благодаті навернення. Водночас приватні одкровення св. Фаустини є лише додатковою підтримкою віри, основу якої становить Святе Письмо та Священне Передання.