Московський патріархат у Києві: від масового впливу – до маргінальної секти
Нещодавно з'явилося яскраве та якісне розслідування журналістів про підпільну російську церковну школу. Звісно, ця новина викликала чимало обурення в суспільстві.
Проте особисто я цьому навіть радий.
Спробуймо проаналізувати ситуацію. Так, у розпал повномасштабної війни 60 дітей (а отже, 60 сімейних пар) здобували освіту за радянськими програмами під прикриттям структури московської церкви. Це факт.
Але візьміть до уваги масштаб: йдеться про Київ, мегаполіс із населенням близько 4 мільйонів людей. Уся ця історія стосується якихось 120 батьків — чоловіків та жінок. Навряд чи серед них були одностатеві пари, яких дехто вважає нібито загрозливими для молоді. Додамо сюди кількох дезорієнтованих бабусь і дідусів — ну нехай набереться загалом 150 осіб.
Тобто ми говоримо про крихітну маргінальну групу в масштабах чотиримільйонного міста. Столиця України бачила у своєму минулому набагато масштабніші секти. А зараз росіянам вдалося об'єднати під своїм крилом усього 150 міських диваків — і це їхній абсолютний максимум. І це відбувається попри те, що приблизно 20% нинішніх киян — це переселенці зі Сходу, які через війну приїхали до столиці й через обставини можуть бути більш схильними до ностальгії за радянськими міфами та потрапляти під вплив подібних утворень.
Звісно, неприємним є й той факт, що певні загальноосвітні заклади покривали цю діяльність. Але будь-які секти завжди хтось прикриває, і зазвичай за цим стоїть банальна корупція, адже агресор точно не шкодує фінансових ресурсів на такі проєкти.
Ось і виходить дивовижна картина. З одного боку, ми маємо справу з проросійським осередком в умовах війни. З іншого ж боку, стає очевидним, що нинішній московський патріархат, маючи колосальні фінансові ресурси та чималий досвід впливу, спроможний зорганізувати в українській столиці лише жалюгідну секту з півтораста людей, яку суспільство сприймає виключно як відверту дичину. Хіба подібна реакція була б можливою п'ять, десять чи двадцять років тому?
Маргінальні елементи присутні в будь-якому суспільстві без винятку — італійці чи громадяни інших європейських країн це легко підтвердять. Безперечно, серед нас і досі є певна кількість «ждунів», які таємно чекають на прихід Путіна і, можливо, навіть моляться на його портрети.
Головне питання полягає в їхній чисельності та реальному впливі.
І от ми бачимо цей реальний вплив — рівно 150 людей. Якщо зібрати їх разом на площі, це буде певний натовп, але у відсотковому співвідношенні до всього населення — це абсолютний мізер. Те, що ці люди сприймаються переважно як міські божевільні, є колосальним прогресом для нашого суспільства.
Існує слушне твердження, що рівень системи визначається не самою помилкою, а реакцією на неї. Це ж саме стосується і соціуму. Суспільство характеризує не факт появи подібної секти, а те, як саме громадяни реагують на неї. І цей іспит ми склали чудово.