Агапіт

Преподобний Агапіт Печерський, уродженець Києва, постриженик і учень преподобного Антонія Печерського, жив у XI столітті. Якщо хтось із братії монастиря хворів, він приходив до нього, самовіддано доглядав, годував вареною травою, яку готував власноруч, і хворий одужував по молитві святого. До монастирського лікаря, що мав дар зцілення, зверталися й миряни.

У той час у Києві був досвідчений лікар-армянин, який умів визначати ступінь хвороби й навіть день смерті. Коли один із таких приречених звернувся до святого Агапіта, він з молитвою дав йому скуштувати їжі з монастирської трапези, і хворий одужав. Лікар, охоплений заздрістю, хотів отруїти Агапіта, але Господь зберіг святого, і отрута не подіяла.

Святий Агапіт зцілив Чернігівського князя Володимира Мономаха, майбутнього великого князя Київського (1114–1125), надіславши йому варене зілля. Вдячний князь сам прийшов у монастир, бажаючи побачити цілителя, але смиренний подвижник сховався й не прийняв дарів.

Коли сам святий занедужав, до нього прийшов той самий лікар-армянин і сказав, що смерть настане через три дні. Він дав обітницю стати православним монахом, якщо його передбачення не справдиться. Преподобний відповів, що Господь відкрив йому: покличе його лише через три місяці.

Святий Агапіт упокоївся через три місяці (1 червня, не пізніше 1095 року). Армянин прийшов до ігумена Печерського монастиря, покаявся й прийняв постриг, визнавши: «Воістину Агапіт – угодник Божий. Я добре знав, що він не міг пережити трьох днів, а Господь дав йому три місяці». Так преподобний зцілив не лише тілесні недуги, а й душу, навернувши її на шлях спасіння.