Знамення, Ікона Божої Матері

Ікона Божої Матері «Знамення» зображає Пресвяту Богородицю, яка сидить і молитовно підносить руки; на Її грудях, на тлі круглого щита (сфери), — благословляючий Божественний Немовля-Спас Еммануїл. Такий образ належить до найдавніших іконописних зображень Богоматері. Відомі подібні зображення ще з IV–VI століть у Римі та Візантії. На Русі ікони цього типу з’явилися в XI–XII століттях, а назву «Знамення» отримали після чудесної події в Новгороді 1170 року.

Тоді війська руських князів під проводом сина Андрія Боголюбського підійшли до стін Великого Новгорода. Новгородці молилися про допомогу. На третю ніч архієпископ Іоанн почув голос, що велів винести ікону Богородиці зі Спасо-Преображенської церкви на Ільїнській вулиці на міську стіну. Коли ікону несли, вороги пустили стріли, одна з яких влучила в лик Богородиці. З Її очей потекли сльози, і образ повернувся до міста. Вороги охопилися жахом і почали вбивати один одного, а новгородці, зміцнені Господом, перемогли.

На згадку про це чудо архієпископ Іоанн установив свято на честь ікони «Знамення», яке й досі відзначає вся Руська Церква. Афонський ієромонах Пахомій Логофет написав для цього свята два канони. На деяких новгородських іконах «Знамення» зображені також події 1170 року.

Чудотворна ікона 186 років перебувала у Спасо-Преображенській церкві на Ільїнській вулиці. У 1356 році для неї збудували храм Знамення Богородиці, який став собором Знаменського монастиря.

Таким чином, свято «Знамення» було встановлене як пам’ять про один із епізодів братовбивчих міжусобиць у Київській Русі. Церква зробила його пересторогою для наступних поколінь, нагадуючи, що християни не повинні воювати один проти одного, прикликаючи ім’я Христа й Богородиці. На жаль, урок цього знамення не був засвоєний, і в XVII та особливо у XX столітті Богоматір допустила для нашого вразумлення нові страшні «знамення», яких ще не знав світ.