Дев'ятого серпня вірні латинського обряду вшановують пам'ять святої Едіти Штайн (у чернецтві — Терези Бенедикти від Хреста), яку офіційно проголошено небесною покровителькою Європи.
Майбутня свята народилася 12 жовтня 1891 року у Вроцлаві в єврейській родині. Коли їй виповнилося два роки, помер її батько, тому турбота про виховання дітей та керівництво сімейним підприємством повністю лягли на плечі мами Августи.
У віці 15 років вона зіткнулася з глибокою кризою віри. Формальне та поверхневе дотримання юдаїзму її рідними зовсім не допомагало, а викликало зворотну реакцію. Едіта згадувала, що сімейні молитви відбувалися без жодної внутрішньої віри в реальність Бога. Їхня лісоторгова фірма вела роботу навіть по суботах, не зважаючи на святий для юдеїв день. Після того, як двоє її дядьків покінчили життя самогубством, дівчина не відчула у молитвах за них жодної надії на вічне життя. Проаналізувавши ситуацію, вона дійшла висновку, що безсмертя душі не є частиною юдейської віри, адже всі їхні прагнення зосереджені на земному світі, тому проголосила себе атеїсткою.
Водночас вона надзвичайно високо цінувала людську гідність. Згодом це переконання стало основою її наукових пошуків та міцним бар'єром у протистоянні гітлерівському режиму. Розпочавши у 1911 році навчання у Вроцлавському університеті, Едіта вивчала історію, психологію та німецьку філологію. Тоді ж вона виробила в собі залізну дисципліну, витримку й самоконтроль, вирішивши повністю відмовитися від алкоголю заради збереження внутрішньої свободи та гідності духу. Взаємну повагу й дарування себе вона вважала фундаментом стосунків між жінкою та чоловіком, приділяючи величезну увагу самовдосконаленню та не визнаючи посередності.
Ознайомившись із публікацією Ядвіги Конрад-Мартіус — авторки філософського дослідження, створеного під керівництвом видатного феноменолога Едмунда Гуссерля, Едіта вирішила перевестися до Гьотингенського університету, що їй вдалося у 1913 році. Окрім Гуссерля, на її світогляд значно вплинули лекційні курси Макса Шиллера та Адольфа Райнаха. Саме ці науковці посіяли в її душі перші зерна християнської віри.
З початком Першої світової війни Едіта Штайн пішла добровольцем до Червоного Хреста. Вона залишила навчання, щоб доглядати за пораненими та хворими на інфекції солдатами. У 1916 році вона повернулася до студій і захистила докторську дисертацію у Фрайбурзькому університеті. Робота мала назву “До проблеми проникливості” та була присвячена взаємозв'язку між тілесними й духовними феноменами людини. Згодом вона стала асистенткою Едмунда Гуссерля та почала активно цікавитися текстами Нового Завіту й працями християнських мислителів.
У 1917 році на фронті загинув її наставник Адольф Райнах. Відвідавши його вдову Анну, Едіта була приголомшена тим спокоєм і лагідністю, з якими жінка сприйняла втрату чоловіка. Як виявилося, джерелом цієї сили була християнська віра родини Райнахів.
Тісні дружні зв'язки об'єднували Едіту з уже згаданою Ядвігою Конрад-Мартіус. Гостюючи у неї, Едіта навмання витягла з полиці книжку — нею виявилося “Життя св. Терези з Авіли, написане нею самою”. Прочитавши твір усю ніч, вона впевнено сказала: “Це істина!”, після чого остаточно вирішила стати християнкою.
Першого січня 1922 року вона прийняла таїнства Хрещення та Миропомазання, а її хрещеною мамою стала Ядвіга Конрад-Мартіус. Озираючись на пройдений шлях, Едіта зазначала: “Я завжди жила як черниця”, хоч і йшла до зустрічі з Христом складними манівцями. Її природним прагненням було одразу вступити до монастиря, проте духівник отець Йозеф Швіндт порадив їй поки що утриматися від цього кроку.
Послухавшись настанови, Едіта влаштувалася викладачкою німецької мови у ліцей сестер домініканок, де працювала абсолютно безоплатно. Паралельно вона продовжувала наукову діяльність: викладала в різних вишах, писала статті, брала участь у конференціях та долучилася до Асоціації католицьких жінок-педагогів.
Поворотним моментом став 1933 рік, коли навесні до влади в Німеччині прийшли націонал-соціалисти. Через єврейське походження її звільнили з Німецького інституту наукової педагогіки в Мюнстері. Проте найбільше Едіту боліли масові переслідування євреїв новим режимом. Вона написала листа Папі Пюю XI з вимогою публічно засудити ситуацію, а також передбачила, що згодом аналогічна доля спіткає і католиків.
У жовтні того ж року вона вступила до монастиря Босих кармеліток у Кельні, взявши чернече ім'я Терези Бенедикти від Хреста. Вона пообертнулася жертвувати собою заради свого народу, який зазнавав жорстоких знущань від нацистів, висловивши готовність розділити його страждання заради зупинки влади антихриста.
Події “Кришталевої ночі” 1938 року стали для неї важким ударом. Через початок єврейських погромів у Німеччині та Австрії її разом із сестрою Розою, яка також обрала чернечий шлях, перевели до кармелітського монастиря в Ехті на території Нідерландів.
Коли у 1941 році нацистські війська окупували Нідерланди, сестру Бенедикту разом з іншими євреями зобов'язали носити особливу розпізнавальну ознаку — нашиту жовту зірку (саме так святу часто зображують на іконах). Вона прийняла це смиренно, проте категорично відмовилася відповідати на вітання “Хайль Гітлер”, вважаючи це виявом поклоніння антихристу.
Після того як 26 червня 1942 року голландські єпископи оприлюднили пастирський лист проти депортації євреїв, окупаційний режим влаштував масові арешти католиків єврейського походження. Під ці репресії потрапили й сестри Бенедикта та Роза Штайн. Їх депортували до концентраційного табору Аушвіц-Біркенау, де 9 серпня свята Бенедикта від Хреста прийняла мученицьку смерть у газовій камері.
У 1987 році у Кельнському соборі Едіту Штайн оголосили блаженною, а у 1998 році Папа Іван Павло II завершив процес її канонізації та проголосив її покровителькою Європи. Нині триває процес визнання її Вчителькою Церкви. Як доктор філософії вона залишила по собі величезну спадщину (“Що таке людина?”, “Вступ до філософії”, “Будова людської особи”, “Природа, свобода і благодать”, “Євхаристійне виховання”, “Індивід і спільнота”, “Наука Хреста” тощо), яка зробила вагомий внесок у розуміння людської особистості, Божої благодаті, людської і божественної природи у Христі, а також важливості християнської освіти та захисту гідності.
Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.
##DONATE_TEXT_BLOCK##