Дев'ятого серпня християни східного обряду вшановують пам'ять святого апостола Матія. Саме він зайняв вакантне місце у колегії дванадцяти апостолів після зради та відпадіння Юди. Водночас у Римо-Католицькій Церкві день пам'яті цього святого припадає на 14 травня.
Відомості про цього біблійного персонажа містяться у книзі Діянь апостольських. Одразу після того, як Ісус Христос вознісся на небеса, одинадцятеро учнів разом із Пресвятою Богородицею та іншими жінками прибули до Єрусалима. Там вони перебували у спільній та посиленій молитві, кульмінацією якої стало обрання дванадцятого апостола.
Звертаючись до зібрання, яке налічувало приблизно 120 осіб (як зазначено в Діяннях 1:15), апостол Петро наголосив на необхідності виконати пророцтво Святого Духа щодо Юди. З числа вірних учнів, які супроводжували Христа від самого хрещення Йоана Хрестителя і до дня Вознесіння, потрібно було обрати свідка Христового Воскресіння (Ді. 1:16-22).
Сакральне число дванадцять мало принципове значення для апостольської громади. Воно символізувало повноту Божого народу, яка бере початок ще від дванадцяти колін Старого Завіту і знаходить своє повне втілення у Новозавітній Церкві Христа.
Спочатку з-поміж кандидатів виділили двох чоловіків: Йосифа Варсаву (відомого як Юст) та Матія. Громада звернулася до Бога з молитвою: «Ти, Господи, серцезначе, вкажи з цих двох одного, якого ти вибрав...» (Ді. 1:24-25). Після цього кинули жереб, і він вказав на Матія, який і став дванадцятим апостолом.
У IX столітті письменник Теофан Начертанний склав канон на честь апостола Матія, де так описав це божественне обрання: «Тебе, богомовний, вседіючий Дух вибирає, сповнюючи число дванадцяти учнів». Служба 9 серпня також нагадує про суть апостольської місії. Після подій П’ятдесятниці Матій, як і решта учнів, вирушив на проповідь, щоб нести людям світло віри.
Церковні перекази містять різні версії подальшого життєвого шляху Матія. Почавши проповідь із Юдеї, він згодом ніс Слово Боже у Каппадокії, Синопі, Амасії, Македонії, Ефіопії, Едесі та Севастії. У деяких регіонах його супроводжував святий апостол Андрій. Щодо смерті святого, більшість джерел схиляються до мученицької кончини — через побиття камінням, відрубування голови сокирою чи проколювання списом (через це в іконописі латинської традиції його часто зображують із цими атрибутами), хоча місця страти вказують різні (Єрусалим або Колхіду). Натомість Климент Олександрійський наголошував на аскетичному способі життя Матія та припускав, що той помер природною смертю. У IV столітті рівноапостольна цариця Олена віднайшла мощі святого, які нині зберігаються у римській базиліці Санта-Марія-Маджоре та в абатстві святого Матія в німецькому місті Трір.
Як зазначали Святі Отці, церковне Передання передає не стільки сухі факти, скільки глибинний зміст подій. Попри розбіжності у біографічних деталях, воно нагадує християнам про головне: за кожною життєвою місією завжди стоїть Бог, а будь-яка людська праця має бути спрямована до Нього.
Утреня 9 серпня, спираючись на слова пророка Ісаї про тих, хто несе благу вість, зосереджується на універсальності апостольського служіння: «Біг твоїх гарних ніг, Матію апостоле, ти радо спрямував до небесного сходження і представ перед Трійцею...»
Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.
##DONATE_TEXT_BLOCK##