Давид Псалмоспівець

Святий цар і пророк Давид був восьмим, останнім сином старійшини міста Віфлеєма. В юному віці він пас батьківські стада. У години дозвілля вправлявся у співі та грі на гуслах. Богом даний дар він звернув на служіння Господу: оспівував премудрість і благість Царя Небесного.

У 18 років Давид прославився й здобув любов народу. Коли на землю Ізраїля напали филистимляни, велетень Голіаф викликав ізраїльтянина на поєдинок. Давид, який приніс братам-воякам їжу, без зброї переміг Голіафа: камінь із пращі влучив йому в чоло так сильно, що велетень упав і більше не піднявся. Цар Саул, зрадівши, поставив Давида тисячоначальником. У цій посаді він діяв мудро й заслужив ще більшу любов народу.

Саул знав від пророка, що Господь відкидає від нього царство й передає іншому. У Давиді він бачив свого наступника, що викликало в нього гнів. Тому Саул переслідував Давида до самої своєї смерті, але Бог охороняв Свого обранця.

Після смерті Саула Давид став царем Ізраїльського народу. Він мудро керував державою, дбав про угодження Богові й користь для людей. Ізраїль ставав могутнім царством. Свій дар співця Давид використовував для виховання в народі духу віри, благочестя, любові до батьківщини та інших чеснот.

За його царювання була збудована нова столиця — Єрусалим («місто миру»), що швидко розквітнув і став знаменитим у всьому світі.

У роки випробувань Давид із особливим розважанням вдивлявся в шляхи Божого Промислу, виливав перед Господом свою скорботу й просив допомоги. Часто, описуючи власні страждання, він у пророчому дусі переносився у майбутнє й бачив муки Христа, Спасителя світу. Богонатхненні піснеспіви Давида були зібрані в одну книгу — Псалтир.