Вебсайт православного суспільства

Це місце, де люди можуть знайти духовний зв'язок з Богом...

На Таїнства в Капличці не має та не може бути кошториса.
Саме Бог є творцем Таїнства, а батюшка лише знаряддя в Божих руках.

Давид Псалмоспівець

Давид Псалмоспівець

цар Ізраїльський

Запалити свічку
Рекомендована сума: грн
Зараз горять свічки

Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.

Подати записку
Добавити з Пом'яника (після реєстрації)
Орієнтовна сума: грн Сума буде розраховуватися при оформленні замовлення

Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.

Дні пам'яті:
3 січня , 10 січня , 27 грудня 21 грудня , 28 грудня , 14 грудня

Святий цар і пророк Давид був восьмим, останнім сином старійшини міста Віфлеєма. В юному віці він пас батьківські стада. У години дозвілля вправлявся у співі та грі на гуслах. Богом даний дар він звернув на служіння Господу: оспівував премудрість і благість Царя Небесного.

У 18 років Давид прославився й здобув любов народу. Коли на землю Ізраїля напали филистимляни, велетень Голіаф викликав ізраїльтянина на поєдинок. Давид, який приніс братам-воякам їжу, без зброї переміг Голіафа: камінь із пращі влучив йому в чоло так сильно, що велетень упав і більше не піднявся. Цар Саул, зрадівши, поставив Давида тисячоначальником. У цій посаді він діяв мудро й заслужив ще більшу любов народу.

Саул знав від пророка, що Господь відкидає від нього царство й передає іншому. У Давиді він бачив свого наступника, що викликало в нього гнів. Тому Саул переслідував Давида до самої своєї смерті, але Бог охороняв Свого обранця.

Після смерті Саула Давид став царем Ізраїльського народу. Він мудро керував державою, дбав про угодження Богові й користь для людей. Ізраїль ставав могутнім царством. Свій дар співця Давид використовував для виховання в народі духу віри, благочестя, любові до батьківщини та інших чеснот.

За його царювання була збудована нова столиця — Єрусалим («місто миру»), що швидко розквітнув і став знаменитим у всьому світі.

У роки випробувань Давид із особливим розважанням вдивлявся в шляхи Божого Промислу, виливав перед Господом свою скорботу й просив допомоги. Часто, описуючи власні страждання, він у пророчому дусі переносився у майбутнє й бачив муки Христа, Спасителя світу. Богонатхненні піснеспіви Давида були зібрані в одну книгу — Псалтир.

Псалом 67

Да воскре́снетъ Бо́гъ, и расточа́т­ся врази́ Его́, и да бѣжа́тъ от­ лица́ Его́ ненави́дящiи Его́.

Я́ко изчеза́етъ ды́мъ, да изче́знутъ: я́ко та́етъ во́скъ от­ лица́ огня́, та́ко да поги́бнутъ грѣ́шницы от­ лица́ Бо́жiя:

а пра́ведницы да воз­веселя́т­ся, да воз­ра́дуют­ся предъ Бо́гомъ, да насладя́т­ся въ весе́лiи.

Воспо́йте Бо́гу, по́йте и́мени Его́: путесотвори́те Воз­ше́дшему на за́пады, Госпо́дь и́мя Ему́: и ра́дуйтеся предъ Ни́мъ.

Да смяту́т­ся от­ лица́ Его́, Отца́ си́рыхъ и судiи́ вдови́цъ: Бо́гъ въ мѣ́стѣ святѣ́мъ Сво­е́мъ.

Бо́гъ вселя́етъ единомы́слен­ныя въ до́мъ, изводя́ окова́н­ныя му́же­с­т­вомъ, та́кожде преогорчева́ющыя живу́щыя во гробѣ́хъ.

Бо́же, внегда́ исходи́ти Тебѣ́ предъ людьми́ Тво­и́ми, внегда́ мимоходи́ти Тебѣ́ въ пусты́ни,

земля́ потрясе́ся, и́бо небеса́ ка́нуша от­ лица́ Бо́га Сина́ина, от­ лица́ Бо́га Изра́илева.

До́ждь во́ленъ от­лучи́ши, Бо́же, достоя́нiю Тво­ему́, и изнемо́же, Ты́ же соверши́лъ еси́ е́.

Живо́тная Твоя́ живу́тъ на не́й: угото́валъ еси́ бла́гостiю Тво­е́ю ни́щему, Бо́же.

Госпо́дь да́стъ глаго́лъ благовѣ­ст­ву́ющымъ си́лою мно́гою:

Ца́рь си́лъ воз­лю́блен­наго, красото́ю {ра́ди красоты́} до́му раздѣли́ти коры́сти.

А́ще поспите́ посредѣ́ предѣ́лъ, крилѣ́ голуби́нѣ посре́бренѣ, и междора́мiя ея́ въ блеща́нiи зла́та:

внегда́ ра́зн­ствитъ Небе́сный цари́ на не́й, оснѣжа́т­ся въ Селмо́нѣ.

Гора́ Бо́жiя, гора́ ту́чная, гора́ усыре́н­ная, гора́ ту́чная.

Вску́ю непщу́ете, го́ры усыре́н­ныя? Гора́, ю́же благоволи́ Бо́гъ жи́ти въ не́й: и́бо Госпо́дь всели́т­ся до конца́.

Колесни́ца Бо́жiя тма́ми те́мъ, ты́сяща гобзу́ющихъ: Госпо́дь въ ни́хъ въ Сина́и во святѣ́мъ.

Возше́лъ еси́ на высоту́, плѣни́лъ еси́ плѣ́нъ: прiя́лъ еси́ дая́нiя въ человѣ́цѣхъ, и́бо не покаря́ющыяся, е́же всели́тися.

Госпо́дь Бо́гъ благослове́нъ, благослове́нъ Госпо́дь де́нь дне́: поспѣши́тъ на́мъ Бо́гъ спасе́нiй на́шихъ.

Бо́гъ на́шъ Бо́гъ е́же спаса́ти: и Госпо́дня, Госпо́дня исхо́дища сме́ртная.

Оба́че Бо́гъ сокруши́тъ главы́ враго́въ Сво­и́хъ, ве́рхъ вла́съ преходя́щихъ въ прегрѣше́нiихъ сво­и́хъ.

Рече́ Госпо́дь: от­ Васа́на обращу́, обращу́ во глубина́хъ морски́хъ:

я́ко да омо́чит­ся нога́ твоя́ въ кро́ви, язы́къ пе́съ тво­и́хъ от­ вра́гъ от­ него́.

Ви́дѣна бы́ша ше́­ст­вiя Твоя́, Бо́же, ше́­ст­вiя Бо́га мо­его́ Царя́, и́же во святѣ́мъ.

Предвари́ша кня́зи бли́зъ пою́щихъ, посредѣ́ дѣ́въ тимпа́н­ницъ.

Въ це́рквахъ благослови́те Бо́га, Го́спода от­ исто́чникъ Изра́илевыхъ.

Та́мо Венiами́нъ юнѣ́йшiй во у́жасѣ, кня́зи Иу́довы влады́ки и́хъ, кня́зи Завуло́ни, кня́зи Нефѳали́мли.

Заповѣ́ждь, Бо́же, си́лою Тво­е́ю: укрѣпи́, Бо́же, сiе́, е́же содѣ́лалъ еси́ въ на́съ.

От хра́ма Тво­его́ во Иерусали́мъ Тебѣ́ при­­несу́тъ ца́рiе да́ры.

Запрети́ звѣре́мъ тро́стнымъ: со́нмъ юне́цъ въ ю́ницахъ людски́хъ, е́же затвори́ти искуше́н­ныя сребро́мъ: расточи́ язы́ки хотя́щыя бра́немъ.

Прiи́дутъ моли́твен­ницы от­ Еги́пта: Еѳiо́пiа предвари́тъ ру́ку свою́ къ Бо́гу.

Ца́р­ст­ва земна́я, по́йте Бо́гу, воспо́йте Го́сподеви,

воз­ше́дшему на небо небесе́ на восто́ки: се́, да́стъ гла́су Сво­ему́ гла́съ си́лы.

Дади́те сла́ву Богови: на Изра́или велелѣ́пота Его́, и си́ла Его́ на о́блацѣхъ.

Ди́венъ Бо́гъ во святы́хъ Сво­и́хъ: Бо́гъ Изра́илевъ, То́й да́стъ си́лу и держа́ву лю́демъ Сво­и́мъ. Благослове́нъ Бо́гъ.

Нехай воскре́сне Бог, — і розпоро́шаться вороги́ Його, і нехай від лиця Його повтіка́ють Його ненави́сники!
3 Як дим розвіва́ється, так їх розві́й, як то́питься віск від огню́, отак несправедли́ві заги́нуть перед Божим лице́м!
4 А пра́ведні будуть раді́ти, і будуть ті́шитися перед Богом, і весели́тися в радості будуть!
5 Співайте Богові, виспівуйте Йме́нню Його, рівняйте дорогу Тому́, Хто їде на хмарах, — Господь Йому Йме́ння, — та перед Ним веселі́ться!
6 Си́ротам батько й вдови́цям суддя́, — то Бог у святому мешка́нні Своїм!
7 Бог самі́тних уводить до дому, витягує в'я́знів з кайда́нів, — тільки відсту́пники ме́шкати будуть у спа́леній сонцем землі!
8 Боже, коли перед наро́дом Своїм Ти вихо́див, коли йшов Ти пустинею, — Се́ла,
9 то трясла́ся земля, також ка́пало небо було перед Богом, Сіна́й затремті́в перед Богом, Богом Ізраїля!
10 Дощ добродійний спускаєш Ти кра́плями, Боже, на спа́док Свій перему́чений — міцно поставив його́.
11 У ньому сиділо Твоє многолю́ддя, у Своїй доброті́ все готуєш Ти бідному, Боже!
12 Господь дає слово; прові́сниць велика много́та:
13 „Царі військ утікають, утікають, па́ні ж до́му розділює здо́бич“.
14 Коли ви спочиваєте між обійстя́ми — то кри́ла голубки покриті сріблом, а пе́ра її — зеленка́вістю золота.
15 Коли Всемогу́тній царів розпоро́шував в Кра́ї, то сніг Ти спускав на Цалмо́ні.
16 Гора Божа — Баша́нська гора, гора верхогі́р'я — гора та Баша́нська.
17 Верхогі́р'я, — чого за́здрісно ди́витеся на ту го́ру, що Бог зажадав на мешка́ння Своє, і Госпо́дь буде ме́шкати там за́вжди?
18 Колесни́ць Божих дві десятьти́сячки, тисячі багатокра́тні, — Господь із Сіна́ю прибув до святині.
19 Ти піднявся був на висоту́, полоне́них набрав, узяв дари ради люди́ни, — і відсту́пники ме́шкати будуть у Господа Бога також.
20 Благословенний Господь, — тягарі́ Він щоденно нам носить, Бог — наше спасіння! Се́ла.
21 Бог для нас — Бог спасіння, і в Господа Владики ви́ходи смерти!
22 Але розторо́щить Бог го́лову Своїх ворогів, ма́ківку, вкриту волоссям, того, хто в гріха́х своїх ходить!
23 Промовив Господь: „Я спрова́джу з Баша́ну тебе́, з глибин моря спрова́джу,
24 щоб ти но́гу свою мив у кро́ві, щоб язик твоїх псів мав частину свою в ворогів!“
25 Похо́ди Твої, Боже, ба́чено, похо́ди Бога мого у святині мого Царя:
26 Попе́реду йшли співаки́, пото́му грачі́, посеред дівчат, що бряжча́ли на бу́бнах:
27 „Благословляйте на зборах Бога, Господа, ви, хто від джерел Ізраїля!“
28 Там Веніями́н молодий, їхній воло́дар, князі Юди, їхні полки́, князі Завуло́на, князі Нефтали́ма.
29 Твій Бог наказав тобі силу, — будь силою, Боже, того́, кого нам учинив!
30 Із храму Твого на Єрусалимі царі привезуть Тобі дара.
31 Погрози́ звірині́ в очере́ті, череді волів ра́зом з телятами лю́дськими, понищ тих, хто кава́лками срі́бла ми́лується, розпоро́ш ті наро́ди, що воєн бажають!
32 При́йдуть з Єгипту посли, і руки свої Куш простягне до Бога.
33 Царства землі, — співайте Богові, виспівуйте Господа, — Се́ла,
34 що їздить в відвічному небі небес. Ось Він загримить Своїм голосом, голосом сильним.
35 Ви́знайте Богові силу, величність Його над Ізраїлем, а в хмарах потуга Його!
36 Бог грізни́й у святинях Своїх, Бог Ізраїлів Він, що наро́дові дає силу й міць, Бог благослове́нний!