Пантелеїмон

Святий великомученик і цілитель Пантелеймон народився у Віфінії (Мала Азія), в місті Нікомидії, у сім’ї знатного язичника Евсторгія і був названий Пантолеоном («по всьому лев»), бо батьки бажали бачити його мужнім і безстрашним юнаком. Мати, свята Єввула (пам’ять 30 березня), виховувала хлопчика в християнській вірі, але рано відійшла до Господа. Тоді батько віддав Пантолеона до язичницької школи, а потім навчав його лікарському мистецтву у відомого в Нікомидії лікаря Євфросина.

Юний Пантолеон, відзначаючись красномовством, добрим поводженням і незвичайною красою, був представлений імператору Максиміану (284–305), який захотів залишити його придворним лікарем.

Хрещення і перші чудеса

У той час у Нікомидії таємно перебували священномученики пресвітери Єрмолай, Єрміпп і Єрмократ, що врятувалися після спалення 20 тисяч християн у 303 році. Святий Єрмолай, прозорливо побачивши в юнакові обране знаряддя благодаті, покликав його і навчив істинам християнської віри.

Одного разу Пантолеон побачив мертвого хлопчика, укушеного гадюкою. Він помолився Господу про воскресіння дитини й загибель змії, пообіцявши прийняти Хрещення, якщо молитва буде почута. Дитина ожила, а гадюка розсипалася на шматки.

Після цього чуда Єрмолай охрестив юнака в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Новохрещений сім днів перебував у свого наставника, навчаючись Євангелію. Згодом він навернув до Христа і свого батька Евсторгія, коли зцілив сліпця молитвою до Господа Ісуса Христа.

Подвиг милосердя

Після смерті батька святий Пантолеон присвятив життя стражденним і хворим. Він безкоштовно лікував усіх, відвідував ув’язнених і зцілював їх не стільки ліками, скільки призиванням імені Христового. Це викликало заздрість лікарів, які донесли імператору, що він — християнин.

Максиміан вимагав від нього принести жертву ідолам, але святий відкрито визнав себе християнином і на очах імператора зцілив розслабленого словами: «В ім’я Господа Ісуса Христа, встань і будь здоров».

Мучення і явлення Господа

Святого піддали жорстоким мукам: його підвішували на дереві й шматували тіло залізними гачками, палили свічками, розтягували на колесі, кидали в кипляче олово й у море з каменем на шиї. Але він залишався невредимим, бо Господь являвся йому і укріпляв.

Разом із ним були засуджені й пресвітери Єрмолай, Єрміпп і Єрмократ — їх обезголовили (пам’ять 26 липня).

Кончина великомученика

Святого Пантолеона привели в цирк і кинули на розтерзання звірам, але вони лагідно лизали його ноги. Народ вигукнув: «Великий Бог християнський!»

Розлючений імператор наказав убити всіх, хто славив Христа, і навіть звірів. Нарешті він велів відрубати святому голову.

Коли воїни прив’язали його до маслинового дерева, меч одного з них став м’яким, як віск. Тоді Господь явився святому й назвав його Пантелеймоном («многомилостивим») замість Пантолеона — за його милосердя.

Святий сам наказав воїнам виконати наказ. Коли йому відсікли голову, з рани витекли кров і молоко, а маслина розквітла й дала цілющі плоди. Багато людей увірували в Христа. Тіло святого залишилося непошкодженим і було поховане християнами.

Прославлення і почитання

• Уже в IV столітті були збудовані храми на його честь у Севастії та Константинополі.
• Його чесні мощі розійшлися по всьому християнському світу, особливо багато їх на Святій Горі Афон.
• Глава святого зберігається в Руському Афонському Свято‑Пантелеймоновому монастирі.
• У Нікомидії щороку 27 липня відбувається хресний хід із його чудотворною іконою, на який приходять тисячі людей різних віросповідань.
• Великий князь Ізяслав носив його образ на шоломі.

Ім’я святого Пантелеймона призивається при таїнстві Єлеопомазання, освяченні води й молитвах за хворих.